Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






Весно, ох, довго ж на тебе чекати!

Весно, ох, довго ж на тебе чекати!
Весно, голубко, чому ж ти не йдеш?
Чом замість себе до вбогої хати
Голод і холод, руїну і страти
В гості ти шлеш?

Бач, уже май зачиняєсь! О маю,
Чом же мерцем ти приходиш на світ?
Пусто і мертво по полю, по гаю,
Лиш олов’янії хмари вкривають
Весь небозвід.

Стогін іде по селищах убогих,
Діти гуртами на задавку мруть,
Сіна нема й стебельця в оборогах,
Гине худібка, по долах розлогих
Води ревуть.

“Згинем, – люд шепче. – Там горе не саме
Звикло ходить. Або пошесть прийде,
Або – не дай боже – Польща настане”.
От як сей рік зустрічають селяни,
Весно, тебе.

1881

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Весно, ох, довго ж на тебе чекати! - ФРАНКО ІВАН