ПРОШАК ПІД ЦЕРКВОЮ

Related posts:

1. “Кожен фонтан у Римі брудний…” Кожен фонтан у Римі брудний І кожен прекрасний. У водах повно лапшиних спіралей З помаранч і цитрин. Пралі полощусь у […]...
2. ОСІННІЙ ВІТЕР Не так уже сонце світить, Не так воно й гріє; І вітерок не тепленький, Холодний вже віє. Не весняний, що […]...
3. ПІСНЯ МІСЬКИХ ДІТЕЙ сонце, сонце, поцілуй наші руки, засвіти наші очі, загрій наші тіла, бо наші матері сплять в брудних ліжках, як повії […]...
4. ПОЕТ – ВІРШОШКРЯБ Чи день минув, Чи день настав, І сонце світить ясно, Й вітрець дмухнув, Чи місяць сяв, Чи зорі в небі […]...
5. ПІВНЯЧА ІСТИНА Кричав когут на все село: – Без мене б сонце не зійшло! – Еге ж, еге – сказав гусак І […]...
6. РАНА МАЄ ІМ’Я Рана має ім’я, право на здобування щастя, прибуває на поверхню тіла, займає собі місце, розв’язує важкі клунки, засідає до вечері, […]...
7. “Чом, козаче молоденький…” Чом, козаче молоденький, Рониш слізоньки дрібненькі, На всхід сонця поглядаєш І так тяженько вздихаєш?.. Ой я, козак молоденький, Роню слізоньки […]...
8. Остроголосні привиди речей остроголосні привиди речей ще міняться ще несть їм ореолу якого безу простір цей тече яким крилом перегортає тору мислитель масок […]...
9. II. “Не гніти мене…” Не гніти мене сльотою твого тіла, не гаси віддихом полум’я моїх очей! Чуєш, як дощ садить води росаду у саду? […]...
10. НАВЗІКАЯ Ясна голубко, в галасі забав, Що потонув у криках переляку, Твій світлий образ осліпив вояку, У котрий раз зорею просіяв. […]...
11. ЯК Я, БРАТТЯ, РАЗ СКОНАЮ. Думка Як я, браття, раз сконаю, Занесіть мня, де я знаю, Та й просіть там трошки глини, Як для мене, сиротини. […]...
12. ДЕРМАНЬ І княжна слава, і монаший скит, І наспів душ – врочиста літургія… Все за лісами літ, і твердо спить, І […]...
13. “Гроза пройшла, і сліз безкрає…” Гроза пройшла, і сліз безкрає На листях, травах, на квітках, Ласкаво, ясно сонце сяє І відбивається в сльозах. 1905...
14. РАНОК Мов пісня, бродить сонце в тучах, От-от проллється… Із-за гір, З країни снів, мишей летючих, Під срібне цюкання сокир. Всміхнувся […]...
15. НА ЛАВРСЬКИХ СХИЛАХ В снігу калина коло тину – Початок білої картини… В габових сукнях, рівні-рівні, Стоять осики, мов царівни, І вузлувато на […]...
16. “Дзвіночок сміху – мій син – прокидається вранці…” Дзвіночок сміху – мій син – прокидається вранці. Будить сонце – хай світить. Будить трави – нехай ростуть. Будить пташок […]...
17. СПРАВЖНІЙ МУЖЧИНА У тролейбусі стоїть згорблена бабуся. Тихо шепче: – Упаду. Як смикне – уб’юся. А мужчини он сидять. Як же їм […]...
18. Плач Єремії тільки-но збудували місто і навіть ще не встигли його заселити а вже пророк Єремія плакав над ним як над давно […]...
19. СИНЯ ДАЛЕЧІНЬ (уривок) III Старі будинки ажурові І кожен камінь – вічний слід Давно минулої любові, Умерлих літ, безсмертних літ. Кав’ярні й башти, […]...
20. ПРОЧИТАН Уздовж причілля тінь лягає вогко, а коло брам розколений колодязь, у землю встромлений, немов колода, зеленим, молодим сміється мохом. Патлатий, […]...
21. “Запитаєш: навіщо так гостро…” Запитаєш: навіщо так гостро Всім довкола пройматись-боліти? Адже світ цей уміють так просто по своїй обігнути орбіті. Є ж і […]...
22. Верховинська ідилія Краю мій карпатський, світку мій чудесний, дай тебе любити за високі весни, коли сіють небо по землі лелеки і скликають […]...
23. ПРИВІТ ТОБІ, ФРАНЦУЗЬКА ЗЕМЛЕ! На землю Франції вступили ми вночі. Привіт тобі, вітчизно “Марсельєзи”, І вам, Паризької комуни кумачі, І вам, Ліона славного ткачі, […]...
24. ОСТАННІЙ СНІГ Відбуваючи покуту, білість втративши лунку, мов ганчірка, сніг забутий дотлівав собі в ярку. Вкритий рваним шаром бруду, він відразу викликав: […]...
25. СТАРОВИННЕ СВІТЛО З полонини Кознєски і ні з якої другої вся Чорногора мені – як розповита… З кожної полонинки, з кожного верха […]...
26. “Що діється на небесах…” Що діється на небесах! Блищить все небо у зірках! І зірочки так ясно сяють, А сонце гляне – і зникають. […]...
27. ЛАНЦЮГ НІЖНОСТИ Від самих початків життя, коли пружно в колисці Ти пнешся до сонця угору, побачиш тоді: Всміхається разом із сонцем ще […]...
28. ІДЕАЛІСТИ Під пнем перегнилим в болоті гнилому Вертяться, клубляться дрібні черв’яки: І вродились, виросли й гинуть у ньому, А другі їх […]...
29. “Як добре жити при свічках каштанів!..” Як добре жити при свічках каштанів! Ярцвіт-яранка світить по садах. А по лісах присвічують шафрани, і завербляник світить по річках. […]...
30. СМІЛИВИЙ ЧОЛОВІК Я дуже сміливий: я не боюсь нікого Слабого; За правду битися готов я до загину З-за тину. Недавно я почав […]...
31. Пісня полян Поле суком оремо, Рибу ловим саком. На привіллі живемо, Мед п’ємо із маком. Зітер віє, дощ іде, Сонце світить зарно. […]...
32. ЇЇ ПРИХІД Я милувався вербами в громадді, Турботи будня звівши нанівець, ЇЇ чекав – і рвався мій терпець Окрай кущів на запашній […]...
33. 5. СІТКІВКА Квадратова площа. Нитяний місток. Білі молодці й дівчата білі сновигають поміж стінами сіток по піску, що мов підлога в віллі. […]...
34. У кінці дороги Лишився на останнім перегоні Вантаж років, дарованих судьбою, Я похилюсь у втомлені долоні Сріблястою, як місяць головою. Зайде за обрій […]...
35. 14. СОНЯШНИК Солом’яні, руді, мутні краски вже осінь пензлем сонця по городі розкидує, й старій, гнилій колоді подібні барвою стають листки. На […]...
36. По дахах небесна лань по дахах небесна лань простягає шию до папороті в моїх зіницях всесвіт роздвоюється паленіє знаю сонце зайде мені між груди […]...
37. 11 Ніч, сад, світить місяць, ясно, дерева кидають тіні на землю, місячні плями виглядають як цвіт на землі, деревах, дерева самі […]...
38. “Темніє вечір, вівці і горби…” Темніє вечір, вівці і горби, Погуцали під гору дві смереки, Боками світять хмари і гриби, І світить Шлях, що із […]...
39. ІЗ ПОЕМИ “СМЕРТЬ ФРАНКА” Гадюкою звиваєтья дорога… Куди, куди біжить дорога ця? Каміння, глід, жар, згага і знемога… Немає їй ні краю, ні кінця… […]...
40. “І” І вітер, що жене по руннім полі, і дощ, що жне руді хмар руна в млі, і злотий усміх зір […]...