Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Запитаєш: навіщо так гостро…”

Запитаєш: навіщо так гостро
Всім довкола пройматись-боліти?
Адже світ цей уміють так просто
по своїй обігнути орбіті.

Є ж і досвід життєвий, і розум,
і практичних відверті поради…
Чом же срібною рибою роздум
Б’ється в сітях тривог безпорадно?

Нащось погляд, мов скальпель, безжально
Розтинає тіла перехожих…
Бачиш… скручені душі вужами,
Бачиш душі, мов гільзи порожні.

Але ж поруч – яскраві троянди,
Душі чисті – щирісіньке злото
і довірливі, наче троянці,
(А в довірливість мітить підлота).

Бачиш ясно крізь пози манірні,
Як дволике тремтить наготою…
і до бою, мов ратники вірні,
Вірші зводяться напоготові.

І запитуй тут – нащо так гостро
Всім довкола пройматись, боліти…
Ми приходим у вічність не в гості,
Шлях лишити – як розчерк боліда.

1970 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Запитаєш: навіщо так гостро…” - БАБІЙ СТЕПАН