ВОЛОДИМИР СВІДЗІНСЬКИЙ. 1941
історія схожа на крапельку відьми,
спочитого в серці давно не дістане.
над вищим від листя приреченим станом
подібний до голосу внадиться: їдьмо
на станси промоклі, на темні каштани,
на сни, що зійшли покурить за ворітьми,
до снігу, що вміє означити притьма
надламану казку вечірнього тану…
заблизько ці люди, ці речі, ці кола.
війною душі не затерпнеш війною,
що жимолость першу подужати квола.
і доки це небо приходить за мною,
до серця бодай притулитись постόю –
яке в нього серце тремтливе довкола!
(2 votes, average: 4,50 out of 5)Related posts:
- ВЕРТАЮ В КАЗКУ Вертаю Як сторонній спостерігач У давню казку Про себе. Казку про голубий дощ на дорозі, Змоклу парасольку… Казку про ненаписані […]...
- 1941 Ты, что хлеб свой любовно выращивал, Пел, рыбачил, глядел на зарю. Голосами седых твоих пращуров Я, Россия, с тобой говорю. […]...
- ТРИ КАЗКИ Дві казки про тебе недавно я вигадав: казку про ніч і казку про перстень. Купальської ночі за жеврієм вигону спорснули […]...
- 22 ИЮНЯ 1941 ГОДА Казалось, было холодно цветам, и от росы они слегка поблекли. Зарю, что шла по травам и кустам, обшарили немецкие бинокли. […]...
- РОГНІДА І ВОЛОДИМИР (Поема) 1 Буває, нами володіє Не хід планет, а звук легкий. Завваж: якби не ця подія [1], Світ був би зовсім […]...
- “Ходить ніч твоя, ходить ніч моя…” Ходить ніч твоя, ходить ніч моя, Їм не велено ночувать. Коло кола ти, коло кола я – Велим-велено начувать, Що […]...
- 1. ВОЛОДИМИР Із давнини сходить, із глибин, Підводить гордо голову на кручах… Тверда рука, енергія кипуча – І рід слов’янський – мов […]...
- ВОЛОДИМИР ВОЛИНСЬКИЙ Які віки хмарами пропливли… А небо свіжо поломеніє синню! І проступає древній град з імли Над водами, над сивою Волинню. […]...
- Володимир Великий Не жили в братерській згоді Святославові сини: Все змагалися за владу, Все сварилися вони. Ярополк убив Олега, Володимир смерті ждав, […]...
- Володимир Мономах Аж стає нарешті князем Володимир Мономах, Простий, сміливий, ласкавий І бувалий у боях. Змалку ще до праці звик він, До […]...
- 4. ВОЛОДИМИР МОНОМАХ Коли князі вже не князі, а так… Собаки, що гризуться за маслак, Коли нама Вітчизни, кусень лиш Повабить ласий – […]...
- “При калиновій свічі…” При калиновій свічі Старий цвіркун Замотує казку Золотим перевеслом, Розмотує казку, На волю випускає… При калиновій свічі....
- “Прощай! Прощай! Со лба сотру…” Прощай! Прощай! Со лба сотру воспоминанье: нежный, влажный сад, углубленный в красоту, словно в занятье службой важной. Прощай! Все минет: […]...
- “Які щасливі очі у казок…” Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає. […]...
- “Коли втомлюся я життям щоденним…” Коли втомлюся я життям щоденним, Щоденним лихом, що навколо бачу, Тоді я думку шлю в світи далекі, Блукає погляд мій […]...
- “Моє чоло дві зморшки перетнули…” Моє чоло дві зморшки перетнули – І вже здалось мені, що я старий, Що спочиваю під гіллям розлогим, А надовкола […]...
- ТАК БАГАТО БУЛО НЕВИДИМИХ РЕЧЕЙ Так багато було невидимих речей Без мікро – чи без телескопа, Існували вони лиш у сфері ідей І в казках […]...
- ТИХУ КАЗКУ Тиху казку дерева шумлять І колишуть золочене листя. Десь далеко лебеді ячать, Тут ще осінь, розкішна, імлиста. Як весною: неспокій […]...
- Благовіст Ударив дзвін з далекого костьола, Полинув благовіст над селами й містами, І, як розходяться по тихих водах кола, Дрімотлива луна […]...
- В МОЇЙ ДУШІ СТРАШНА ПОРОЖНЯ В моїй душі душі страшна порожня, Як в зимній келії черця, І я стою, як придорожна Стара святиня без жерця. […]...
- “Літавиця стоїть на воді…” Літавиця стоїть на воді. Там, де стала, там – плесо, щоби кола пішли золоті, де лице її щезло. Йдуть на […]...
- “Закують ковалі й зозулі…” Закують ковалі й зозулі На далекій розмай-землі. І словам, що були знебулі, Нагло стануть світи малі. Занутрує безкрай хвилястий, Мов […]...
- КОЛИ РЕЧІ РОЗКРИВАЮТЬСЯ Коли речі раптом розкриваються в себе на всю свою незглибимість я заплющую очі і притискаю до тіла руки – я […]...
- ЕСТАФЕТИ Різні бувають естафети. Міщани міщанам передать буфети, Заяложені ложки, тупі ножі, Глупоту свою і думки чужі. Різні бувають естафети. Воїни […]...
- “ти повільно шукав їх лялькових осель…” Сергієві Пантюку Сергієві Пантюку ти повільно шукав їх лялькових осель поза межами лоскоту (ніч захмеліла), і до гречного тіла тулилось […]...
- НАРБУТОВЕ “А”. 1917 Видатний графік Георгій Нарбут 1917 року в Петрограді починає створювати високомистецький варіант національної абетки нема електрики і хліба і держави […]...
- АПЛОДУЙТЕ АКТОРАМ! Аплодуйте акторам, Завжди аплодуйте акторам! Не шкодуйте долонь, Не вважайте ніколи за сором Прохопитись невлад, Не до речі, невчасно, Не […]...
- “вбивати правильно не так…” вбивати правильно не так: землі коричнева п’ята – по горло в краплених полях задикувалася земля… слова однакові – згадай, проказа […]...
- ЧЕТВЕРТИЙ КУТ (Віра, надія, любов. – Ч. 1) О, вічно тужать людські душі, час принесе поразку. Хай нам шепоче янгол в уші […]...
- ДРУЖНЯ РОЗМОВА “Люби ближнього свого, як самого себе” Так, Я Люблю себе, Люблю і навіть дуже, Але без цього, любий друже, Я […]...
- “Нерозвійно нагусла над мокрим вікном…” Нерозвійно нагусла над мокрим вікном Осліплених днів каламуть. Речі спокійно живуть, Не зринають гіркі слова, І сіріє печаль моя, Як […]...
- “Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна…” Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна, Кола твого наймення губи мої не розімкнуть, Світло розтане, як сніг: темно буде і […]...
- З РЕЧЕЙ ПОЛОНУ З речей полону я звільнитись хочу В країні цій багатій на всі речі. Це може вам здається недоречі- Та я […]...
- МАЇВКА Білі черешні, рожеві морелі Травневого вечора Рядком біжать на маївку, Гублять віночки. А біла хата на горбі, Мов господиня в […]...
- “Є ще той сад…” Є ще той сад, Де й під снігом зелена трава І правічні ще родять дерева… Дивний пам’яті сад, Де всі […]...
- “Не дайте, щоб заснула край коня…” Ой впилася, моя матінко, від ножа, А заснула, моя матінко, край коня. Пісня Не дайте, щоб заснула край коня, То […]...
- ДЕСЬ НА ДНІ МОГО СЕРЦЯ Десь на дні мого серця Заплела дивну казку любов. Я ішов від озерця. Ти сказала мені: “Будь здоров! Будь здоров, […]...
- “Я так не вмію сумувати…” Я так не вмію сумувати, Плекати біль в душі своїй, Щоб стрічним не подарувати Усмішки з-під припухлих вій. Вони живуть, […]...
- ЧОЛОВІКОВІ Не цвітуть на вікнах герані – Сонний символ спокійних буднів. Ми ввесь час стоїмо на грані Невідомих шляхів майбутніх. І […]...
- Лівим берегом живучи Юркові Бедрику лівим берегом живучи правим берегом накриваючись чи буває що на плечі відбиваються лапи заячі озираєшся – а ніхто […]...