Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







4. ВОЛОДИМИР МОНОМАХ

Коли князі вже не князі, а так…
Собаки, що гризуться за маслак,
Коли нама Вітчизни, кусень лиш
Повабить ласий – мариш ним і сниш,

Коли на попелищах братню кров
Потвора міжусобиць лячно лиже, –
Він Русь боронить і навали хижі
Розвіює степами за Дніпром.

Його ім’ям дітей лякають хани,
А він в гарячім серці полум’яні
Слова любові родить для братів,

Їх поєднати миром він хотів,
Загоїти знекровлюючі рани
І рідний край оборонить в гурті.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


4. ВОЛОДИМИР МОНОМАХ - БАБІЙ СТЕПАН