ШЕВЧЕНКО

Related posts:

1. ШЕВЧЕНКО Де сон, де син, де тисячі синів Сплять тисячними снами й переснами – Не спить один там Сон з усіх […]...
2. СТАНСИ 1 День січневий підійняв завісу, Світу возвістив про час Різдва, Сонце легко виплило з-за лісу, Наче сокіл зринув із гнізда. […]...
3. “це розчавлені арфи – есенція ладану з мороком…” Пам’яті Любові Дручків Пам’яті Любові Дручків це розчавлені арфи – есенція ладану з мороком де на лобі кайлом поцілунок воскресе […]...
4. ШЕВЧЕНКО (Сонет) Це – буремно випнуте вітрило, Що човна нестримано жене. Це – велике серце вогняне, Що над степом сонцем засвітило. Стомогутньо […]...
5. НА СМЕРТЬ ШЕВЧЕНКО Не предавайтесь особой унылости: Случай предвиденный, чуть не желательный. Так погибает по божией милости Русской земли человек замечательный С давнего […]...
6. ШЕВЧЕНКО Люблю Отчизну я, но странною любовью. М. Лєрмонтов У мене дивна. Не прикрюся, коли я знов Не догодив вам. І […]...
7. ШЕВЧЕНКО В ВІННІПЕЗІ А. Драгоманові Чоло – як сонце! З-під навислих брів Зорить поет на простір Манітоби, На злет ланів, на вуличні оздоби, […]...
8. ШЕВЧЕНКО Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі, коли туди відходив, звідкіля немає вороття. За бронзу й мідь тривкіше […]...
9. ШЕВЧЕНКО Не поет – бо це ж до болю мало, Не трибун – бо це ж лиш рупор мас, І вже […]...
10. ШЕВЧЕНКО Крізь хмару – хмара, крізь зорю – зоря, Крізь долю – доля, через сутність – сутнє. Отак крізь мужню музу […]...
11. СТОЯВ ШЕВЧЕНКО НАД НЕВОЮ Мела зима над Петербургом. З Адміралтейського шпиля Зривалась буря, і земля Гула, як дзвін… З постійним другом, З своєю думою-журбою, […]...
12. ШЕВЧЕНКО (Заклекотало десь у горлі…) Заклекотало десь у горлі Клубком із крони і зо сліз – І крила, що були униз, Розкинулися, яко орлі… “Нізащо […]...
13. Т. Г. ШЕВЧЕНКО ПЕРЕД ПАМ’ЯТНИКОМ МИКОЛІ І Важкий лютневий лід, в якому тріснув човен, синіє грань води, що імені збулась, і зерна вільхові із білої полови насіялись […]...
14. “3. бо я…” бо я перебреду водою снів шукати за його можливістю водою снів шукати за його присутністю бо я росту бажанням плоті...
15. “Ряд хаток, пошарпані, подерті…” Ряд хаток, пошарпані, подерті, Мов старесенькі бабусі похилились; Кіллям стіни затрухнявілі підперті, Щоб од вітру не звалились. О, народе! Чи […]...
16. “Ніхто не забутий…” Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів: Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть. І доки є пам’ять в людей […]...
17. УСТИЛУГ Тремтять вогні удалині, Туман клубочиться над Бугом, Бринить росиста сива ніч Над потемнілим Устилугом. Мовчать обидва береги – Дрімає тиша […]...
18. ПІДЗЕМНЕ ЗОО “Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони…” Б.-І. Антонич Живуть кити під містом. І тритони. А ще […]...
19. ДРУЗЯМ-ПОЕТАМ І СОБІ Помовчім, як нічого сказати, Не жонглюймо словом без мети. Не вбираймо у модерні шати Метушні дрібної, суєти. Слово має діло […]...
20. ТЮРМА Ми серцем голі догола. Т. Шевченко В тюрмі, за гратами, в неволі Мені приснилася… тюрма. Але не ця. Ні грат […]...
21. Лиш журавлині голоси того продовжать “Умерти й сліду не покинуть на обікраденій землі”. Т. Шевченко лиш журавлині голоси того продовжать кого корогвою розіпне відчай над […]...
22. ПІСЛЯ ДОЩУ Дощ одшумів, і спориші понурі Принишкли – настрахалися грози. Кущі жоржин мокрісінькі, мов кури, Обтрушуються стиха від роси. В очеретах […]...
23. “Я вчився сорок літ, та не навчився досі…” Я вчився сорок літ, та не навчився досі Губити подих свій в жіночому волоссі, І гудзики дрібні розстібувать на спині […]...
24. Українці в Росії живуть Українці в Росії живуть, Знають мову російську, як рідну, Служать словом і працею гідно, Путь Росії – то їх власна […]...
25. ЧАДРА Я тебе не сприймаю за істину, Бо таких, мабуть, зовсім нема. Ніч, вітрами дурними освистана, Свою чорну чадру підніма. І […]...
26. “Я тікаю від себе, від муки і втоми…” Я тікаю від себе, від муки і втоми, Від крикливих окатих міст. Я самотній бреду в білу папороть снів, Я […]...
27. ЧОРНОБИЛЬСЬКА ЗОНА Дощ весняний – на сади й городи, Краплі мерехтливі, як овес. На полях зелених – сині води, Плеса – наче […]...
28. ПЕРЕХІД В ОСІНЬ Заходиш в дерево і чуєш, як втихають в тобі соки і судинами стікають в землю. Чуєш, як краєчками жовтіють мислі […]...
29. CHORINHO Через вікно хлипала флейта Мелодію на жвавих нотах. Було над морем. Смуток Лягав хвилею нам під ноги, І рештки сонця […]...
30. ДУМА СКОВОРОДИ Блакитний світ – як блекота, Блакитний світ – звечірнів. З тобою ж – тільки той і та, і тільки те, […]...
31. “Нерозвійно нагусла над мокрим вікном…” Нерозвійно нагусла над мокрим вікном Осліплених днів каламуть. Речі спокійно живуть, Не зринають гіркі слова, І сіріє печаль моя, Як […]...
32. ЗЕМЛЯКИ Не жаль мені себе, та жаль таких, як я, Що тяжко вік живуть, гарують, наче коні, В зажурі горбляться від […]...
33. “Поети вік малий живуть…” Поети вік малий живуть, Згоряють ночами поети, І слово падає, як ртуть В тяжку їх славу…і посмертну. Як ніч – […]...
34. ГІПНОТИЗЕР В молочнім світлі матових кінкетів цвітуть на чорнім шовку ордері. Вогонь в очах холодних загорів, в судоргах пальці, начеб грав […]...
35. РОЗБИТА ЧАРКА На весіллі бринять чарочки, – Хай здорові живуть молодята! Хай живуть, як в гніздечку пташки, Хай кохаються, мов голуб’ята! На […]...
36. СИВІЛА Ще залишилися профілі гір З усієї твоєї краси Смертної. Писані кахлі в музеях, Рештки пишної ноші, Де-не-де обриси твоїх церков […]...
37. ПІСНЯ ПРО ПІВНЯ Грудка багряного крику, в чоботи взута червоні, ходить подвір’ям широким, мов по зеленій долоні. Косу тримає на крилах, косу веселу […]...
38. ЧОЛОВІК РОДИТЬСЯ Хоч ще не став собою, на те, щоб ним стати, виконує своє перше завдання, повзе під гору м’яса, дорогою теж […]...
39. “13. заникає…” заникає у моїх глибинах я сама мутніє в водах снів бо я росту крізь вечір він кінчається з жаданням мого […]...
40. РОЗМАЙ-ЗІЛЛЯ І Тривожна ніч весни, туману й трясовиці, Мов моторошний цвіт відьомський, розквіта. І струшено з небес на дно студне криниці […]...