ПЕДАГОГІКА

Related posts:

1. “Витерпіти треба…” Витерпіти треба, Щоб там не було – Перебиті ребра, Зламане крило… Пережити треба Скруту і печаль, За похмурим небом Багряніє […]...
2. КРУТИЗНА Мої лелеки відлетіли, та кличе небо молоде. Можливо, ще у заметілі життя моє не підведе. Але ілюзії не тішать – […]...
3. ПЕСНЯ ПРО ПЕРВЫЕ РЯДЫ Была пора – я рвался в первый ряд, И это все от недопониманья. Но с некоторых пор сажусь назад: Там, […]...
4. ТРЕБА Треба бути сонцем, щоб промінням гріти, Треба буть грозою, щоб громом гриміти, Треба бути вітром, щоб хмари гонити, Треба бути […]...
5. ЛІСИ Ріки вмирають. Вимирають геройські жести І великі пориви. Треба густих лісів, Щоб рятувати джерела. Треба, щоб у лісах Жили співучі […]...
6. ПЛИВУ ЗАГУБЛЕНА Пливу загублена в часі й просторі, Розбитий корабель серед бурхливих хвиль, Довкруги пустка й тьма, вгорі лиш зорі І місяця […]...
7. “Мамині руки просять…” Мамині руки просять: Думайте. Хліб на столі промовляє: Думайте. Зламане дерево квилить: Думайте. Рідна земля вимагає: Думайте....
8. Все, що тільки я чув Все, що тільки я чув, Та сказати не вмів, Я у тобі відчув, Я у тобі узрів. Ти – гармонья […]...
9. ДИВИСЯ В ОБЛИЧЧЯ МЕРТВИХ ПОЕТІВ де витикаються вилиці де западаються ями очиць дивися в порожні роти де вапніють на яснах слова дивись в черепи де […]...
10. НАД МОРЕМ Скелястий берег, спокій, забуття, Печери, гроти, голубі затони, Вітрил і хвиль безжурні перегони, Небес і вод заобрійне злиття. Бентежне, щемне, […]...
11. ДУРНИЙ ТОЙ СВІТ Дурний той світ, сліпий на все І бреше, що несила, Про тебе злобну вість несе, Що ти є дрантя, мила! […]...
12. “промінь, що відбувся від стіни…” промінь, що відбувся від стіни. ліс, що перерізаний навпромінь. під червоний комин звірини набуло відваги в цьому домі. день місили […]...
13. ПОЕТОВІ Шануй в людині душу – не талант. Талант нерідко мають і лакузи. Я проклинаю ті наївні муз, Які дають негіднику […]...
14. ОСІННІЙ ДИСОНАНС Небо скуйовджене і розколисане Дрантя спустило на темні бори. Сонного місяця сива лисина Полум’ям сизим горить. З ротатим, ридаючим риком […]...
15. ВІТРЯК На обрії старий вітряк Здіймає в небо крила. Злетіти хоче, неборак, – Піднятися несила. По груди в травах і житах […]...
16. НА ВИСТАВЦІ ВАН ГОГА Не вірилось, що в натовпі туристів зустрінусь я на самоті з мистцем, що плесо гамору порушить камінцем сльоза зворушення – […]...
17. ЗАПИТАННЯ Я хтів би знать – що є життя? Хто засвітив на небі зорі? В натхненному бурхливоморі Сумує людське почуття. Життя […]...
18. ЗДАЛЕКА Здалека все краще здається: Не треба ж так близько підходить. Не треба торкать, придивлятись – Здалека зирнуть і проходить… Зирнуть […]...
19. НАД ЛІТОПИСОМ В минулому нічого не змінити, Воно минуло, і на цьому край. Але шануй, вивчай і пам’ятай Його суворі й мудрі […]...
20. КОЛИ ВИПИТЬ ХОЧЕТЬСЯ У суботу Никодим по подвір’ю ходить. Випить хочеться йому, аж живіт підводить. А в кишені лиш сірник та одна цигарка. […]...
21. БІЛЯ ДЖЕРЕЛА Нам треба жити… Мамо, мамо! Життя – як мить, як сивий дим. І так його на світі мало, що не […]...
22. СЛІПИЙ ДОЩ Світило сонце. Дощ ішов сліпий. Я попросив: “Спинися, бандуристе! Умий моє обличчя, серце вмий Та загорни мене в повітря чисте. […]...
23. ПРОБАЧ Пробач мені часи розлучень, Засмучені в тривозі дні. Пробач за ті високі кручі, Котрі судилися мені. Пробач години смутку й […]...
24. “Навчи мене премудрості, навчи…” Навчи мене премудрості, навчи, Моя сувора і ласкава Музо, А ти, тендітне серце, помовчи – Мені потрібні витривалі друзі. Ще […]...
25. ВІГІЛІЇ XXXIX Ніч не рухнеться й, наче в прірву, їде, Без коліщат – у виміри обтічні. Вже безпредметним стало й нелетюче, Зник […]...
26. БЕЗІМЕННА МОГИЛА Гірчать нагріті сонцем полини, Пливуть хмарини білі, як вітрила. Лежить, мабуть, з минулої війни Серед степів загублена могила. Чий син […]...
27. “Я – як і всі. І штани з полотна…” Я – як і всі. І штани з полотна… І серце моє наган… Бачив життя до останнього дна Сотнями ран! […]...
28. СОЛОМІЯ танцюю: газеля витка змія бамбукова вика вбачливий погляд тетрарха – вдячність і злий вогонь трухлого пня я пішла на підмову […]...
29. Найвища мудрiсть – усмiхатись зранку! Найвища мудрiсть – усмiхатись зранку! Життю радiти, хоч би що було! Терпiти бiль. Угамувати рану. Простити ближнiм їх несправжнє зло. […]...
30. ВАСИЛЬ СТЕФАНИК. 1933 сказав би кому свою правду – на вітер чи так. вона непомітна, їй майже не вкриєш очима. солоні, як небо, […]...
31. НАД КОЛИСКОЮ Спи, дитя моє, ти життя моє! Спи, дитя моє красне! Поки сонечко не запалиться, Поки місяць не згасне!.. А я, […]...
32. СМЕРТЬ І ЖИТТЯ “I зерно мусить вмерти, щоб дати В життєдайному житті життя.” Євген Маланюк Земне буття – вагітне лоно СМЕРТИ, Що в […]...
33. Ніч як вікно на схід мокра і довга ніч як вікно на схід мокра і довга плакати треба вміти сказав професор я не збираюся з вами складати договір […]...
34. “Правили варяги тут і вікінги…” Правили варяги тут і вікінги, І жили, як Цезар повелів… А народ збирається на мітинги І чужих не хоче вчителів. […]...
35. “Ніби ми й жили, надриваючи жили…” Ніби ми й жили, надриваючи жили, Ніби в нас не було ані рідних батьків, ні дідів. Ніби день, що минув, […]...
36. ПРОМЕНИСТА ЗРАДА Треба більшої самоти, ніж та, що в чотирьох стінах : треба, щоб в собі ти назавжди впав на коліна. Так […]...
37. НА СПРАВЖНЬОМУ СНІГУ, СТВОРЕНОМУ ЛЮДИНОЮ Л. і З. – з приязню Сиплеться, стелиться біла метелиця, вітром збиває із ніг. День, наче писанка сонцем розписана, а […]...
38. Нині тебе ще приймає земля нині тебе ще приймає земля нині ще піт на подушках не вистиг ми поспішаєм на бал з корабля подарувати труну […]...
39. “Ти гукай не гукай…” Ти гукай не гукай, а літа не почують. Все біжать та спішать – хоч співай чи ридай… От би взнать: […]...
40. ДІАЛОГ Мовчи, кажу душі, мовчи, Не маєш приводу для слова, Бо я у Всесвіті нічий, В путі загублена підкова. Що образ […]...