Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СЛІПИЙ ДОЩ

Світило сонце. Дощ ішов сліпий.
Я попросив: “Спинися, бандуристе!
Умий моє обличчя, серце вмий
Та загорни мене в повітря чисте.

Зніми мені з чола отруйний пил,
А з серця – те, що зняти я не можу:
Скорботу дорогих мені могил,
Ненависть незагоєну, ворожу!”

Сліпець поклав долоню на чоло,
Стер із лиця щось тихе і теменне…
А серце? Серце руку опекло.
Здригнувся дощі і відсахнувсь од мене.

11.VІ.2006

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

СЛІПИЙ ДОЩ - ПАВЛИЧКО ДМИТРО