Чого мені далі чекати жінки і вода
чого мені далі чекати жінки і вода
піски і дерева в руці череватого будди
і тихий коханець покірно іде по слідах
цитуючи коло за колом лукаві талмуди
і день вимиває розморені шпальти млина
гартоване мливо розсовує в білі тераси
і глина неначе дружина покірна й сумна
чужі кораблі вимальовує з іконостасу
чому я тоді забуваю як дихає сніг
листи зупиняю губами не плачте не грійте
полуда для мене як сад і покора як гріх
і жодного замку в якім прижилося б повітря
визбирую пальці чекайте гербати з небес
цвяхую полотна чи буде меж ними загата
і голос неначе старий розкуйовджений пес
притрушує значення спертого слова кохати
і досі історій як чорного хліба катма
шалійте віками герої моїх відображень
відважую зиму а знов поза нею зима
вивищую жінку а слово маліє на сажень
розморене небо жирує в профурі вікна
благаю губити а олово важче від роду
поставлю стіну понад краєм нехай ця стіна
хоча б на хвилину заступить і землю і воду
Related posts:
- “Чого мені тяжко, чого мені нудно…” Чого мені тяжко, чого мені нудно, Чого серце плаче, ридає, кричить, Мов дитя голодне? Серце моє трудне, Чого ти бажаєш, […]...
- “Чого вода каламутна…” Чого вода каламутна – Чи не хвиля збила? Чого ж я смутна, невесела, Чи не мати била? Мене ж мати […]...
- ЧОГО Ж ВОДА КАЛАМУТНА Чого ж вода каламутна, Чи не хвиля збила? Чого ж і я така смутна, Чи не мати била? Чого ж […]...
- “Чого являєшся мені у сні?..” Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому […]...
- “Чого ви не гаптовані туманом…” Чого ви, мої вірші, не естрадні, Чого ви не гаптовані туманом, Чом догори ногами не стаєте, Чому не прикидаєтесь байками, […]...
- N. N. (“Мені тринадцятий минало…”) Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так […]...
- “Що ж далі? Задубіння жил…” Що ж далі? Задубіння жил, Подагра, пам’яті судома. Від того, чим ти досі жив, Тобі лишилась тільки втома. Навчись дивитися […]...
- “Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче…” Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче, Як вітер осінній в діброві заплаче, Головоньку схилиш, слізьми обіллєшся, Від думки, від горя […]...
- ПІСНЯ ЖІНКИ ПІД МІСЯЦЕМ Місяць кохати хоче, він пісню кличе щоночі, та заворожене ніччю в камінь його обличчя. Збуджений юнак снами, в злобі закляклій […]...
- “Чого я прагну?.. Бурі, грому, див?..” Чого я прагну?.. Бурі, грому, див?.. Торнадо?.. Безпощадного цунамі?.. Моя любове, радість розбуди І запали веселку поміж нами. Бо що […]...
- “Чого ж ти, море, та розхиталося…” Чого ж ти, море, та розхиталося, Мов колиска новенька, Чого ж ти, серце, та розридалося, Мов дитина маленька? Як тяжко […]...
- “чого тобі, зимо: з полону ідемо…” чого тобі, зимо: з полону ідемо. подовшало розмов, як вигинів на карті. окріпли гражди слів у кутиках розмов, як патетичний […]...
- “Чого вночі сміявсь? Ніхто не скаже…” Чого вночі сміявсь? Ніхто не скаже – Ні Бог, ні демон; відповідь ясну, Коли на мене смуток наполяже, Лиш серце […]...
- “Чого ти, ялинко, прийшла…” Чого ти ялинко, прийшла У гомін і клекіт майданів Із гаю, що біля села, Із білих снігів і туманів? Стояла […]...
- “Для чого в світі живемо…” Для чого в світі живемо, Народжені для чого? Важке історії ярмо, Всі впряжені у нього. За днями дні – роки […]...
- “Чарівні жінки на землі, як богині…” Чарівні жінки на землі, як богині, Художнику, пензля чекають, різця, Красу незнайомки відбий на картині Увічни те диво природи-творця, Як […]...
- ВОДА (“При березі тихім вода пробігала…”) При березі тихім вода пробігала, у діток про літо купальне питала, а дітки, зрожевивши ніжками хвилю, до себе, мов кицьку, […]...
- “Легкі сніги. Прозорі далі…” Легкі сніги. Просторі далі. Душа чутлива, мов струна. Останні квіти на роялі. І ти одна. І тишина. А все колись […]...
- “І далі, далі все ми йшли…” І далі, далі все ми йшли Серед туману, серед мли, І враз повіяв буревій Весною згублених надій. Збудилось щось живе […]...
- “Я визрів і прозрів – мені нема неволі…” Я визрів і прозрів – мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер […]...
- Є місце де вода не приживається є місце де вода не приживається гаряча цвіль не втримує слова як чорний танець гордого китайця його печаль по череву […]...
- “Я знаю, від чого я гину…” Я знаю, від чого я гину. В годину крикливу й глуху я крові чужої краплину не злижу, як звір, на […]...
- “Червона калино, чого в лузі гнешся?..” Червона калино, чого в лузі гнешся? Чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця […]...
- ПІСНЯ ЖІНКИ Як зливу слів, як бурю кіс, ридання розпустила : де гострий зір, де сміх шорсткий, де муж, що я любила? […]...
- “Чого я ходжу до причалу…” Чого я ходжу до причалу? Адже нікого не чекаю. Адже ні рідні, ні знайомі – Ніхто мені не обіцяв, Що […]...
- “Спадала вниз оголена вода…” Спадала вниз оголена вода Просяяна, весела, молода, Як дівчина, що вибігла з ріки: Ряхтіли в сонці стегна і литки, Сміялась […]...
- “Ні, забуття не дасть мені й сама природа…” Ні, забуття не дасть мені й сама природа… Нехай вона і дивна, й молода, Але її краса і врода Твою […]...
- “Чого кипить химерна кров…” Чого кипить химерна кров? Чого палає серце дике? Кипить, бунтується, горить, І в серці горенько велике? Химерна кров кипить-горить: Бо […]...
- “Для чого ми отут – під вічним небом…” Для чого ми отут – під вічним небом? На оцій землі, невічні, – нащо ми? Горить багаття. Світиться береза, Береза […]...
- “Ти зовсім мене не кохала…” Ти зовсім мене не кохала, А я був повинен забуть… Чого ж ти так тяжко зітхала В той час, як […]...
- “Он чого ти почорніло…” “Он чого ти почорніло, Зеленеє поле?” “Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене […]...
- “Чого загнав мене, могутній Боже…” Півмодерністам Чого загнав мене, могутній Боже, У зайвий світ, між марних віршників, Що світять близнами з обох боків, – У […]...
- Вчися чекати… Із циклу “Забуттям” ІІІ Вчися чекати, друже, вчися чекати. Ластівки на електричних дротах, почорнілі од сині неба, ще наслухають стумні струми землі. Ще […]...
- “Ти снишся мені – і сміється дорога…” Ти снишся мені – і сміється дорога, і сон, ніби сонях, пішов у танок. Та як тебе стримати, серця облого, […]...
- Весно, ох, довго ж на тебе чекати! Весно, ох, довго ж на тебе чекати! Весно, голубко, чому ж ти не йдеш? Чом замість себе до вбогої хати […]...
- В казематі (“Чого ти ходиш на могилу?..”) V “Чого ти ходиш на могилу? – Насилу мати говорила. – Чого ти плачеш ідучи, Чому не спиш ти уночі, […]...
- XII. “Нагадує день роки…” Нагадує день роки перед твоїм приходом: важкі китиці світла повисли на моїх повіках. І знову мозок розуміє нудні формули міста, […]...
- “Від доторку руки вода стає шовкова…” Від доторку руки вода стає шовкова, і ти, мов пух, летиш із губ, моя любове! А навперейми я, мов світ, […]...
- ЖІНКИ І ЛЕЛЕКИ Жінки інакші в серпні. Всім інакші. І дим в очах вже туманець – не чад. Звіваються слова, як дим, мізерні […]...
- Думка (“Нащо мені чорні брови…”) Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі? Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні […]...