Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПОТЬОМКІНСЬКІ СЕЛИЩА

(Anno D.1787)

“Сонця виходять із своїх орбіт,
Щоб нас огріти у благій гостині!” –
Так промовляли Другій Катерині
Облесні проповідник і піїт.

Та посміхався царський фаворит,
Галеру ведучи по хвилі синій,
Де на підвалини новій твердині
Мав степовий прослатися граніт.

І як пливли, то скрізь на видноколі
Зринали хутори, церкви, тополі
В місцях, буцім залюднених тепер.

А ніч ішла на працю, крик і галас,
Щоб завтра сонцем названа – з галер
На степові експромти милувалась.

28.04.1931

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ПОТЬОМКІНСЬКІ СЕЛИЩА - ЗЕРОВ МИКОЛА