Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Карташинський лиман… Карташинський лиман…”

Карташинський лиман… Карташинський лиман…
Незастояне люстро свободи.
Тільки де ж те обличчя, що личило нам,
щоб дивитись на себе в ці води?!

Затули свої очі долонями сліз.
Занімай, наче знаки наскельні.
Ми, нащадки героїв, співців і гульвіс, –
ми тепер такі безшабельні!

Ми, володарі степу й баских табунів,
на місцях оцих заповітних
для вцілілої сарни і двох кабанів
спромоглися зробить заповідник.

Мені горло болить од печалі цих слів
з не моїми горбами покори.
Ти мілієш, лимане… Ти зовсім змілів…
В баговинні глухнуть мотори.

Твою славу щури розтягли по світах,
і немає у тебе Гомера.
Лиш застогне вночі недострелений птах
від заблуканих куль браконьєра.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

“Карташинський лиман… Карташинський лиман…” - КОСТЕНКО ЛІНА