Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СТАРЕ МІСТО

Тумани, тумани над містом пливуть,
Як хвилі гойдаються сонні…
І клаптями тануть, і лавою йдуть
Такі монотонні…

Завис олив’яний, імлистий тягар,
Немов перегонна отара,
І давить, і тисне, – і хвиль його хмар
Снується примара…

Зі сну потягаючись, вийшов і став
Над містом козак величезний, –
Немов Остряниця або Святослав, –
Старезний, старезний.

Чуб довгий послався йому на жупан
І хвилями вус розпустився…
Стоїть, поглядає, мов сич, дідуган,
Чолом похилився.

Щось ніби знайоме в тім образі є –
Завзяте, міцне, бунтівниче…
Щось інше на вигляд, а рідне, своє…
Лице робітниче!

У млі потопають доми, димарі,
Як витвори злої омани,
І сунуться, сунуться тихо вгорі
Тумани… тумани…

Київ, 1912

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

СТАРЕ МІСТО - ВОРОНИЙ МИКОЛА