СТАРЕ МІСТО
Тумани, тумани над містом пливуть,
Як хвилі гойдаються сонні…
І клаптями тануть, і лавою йдуть
Такі монотонні…
Завис олив’яний, імлистий тягар,
Немов перегонна отара,
І давить, і тисне, – і хвиль його хмар
Снується примара…
Зі сну потягаючись, вийшов і став
Над містом козак величезний, –
Немов Остряниця або Святослав, –
Старезний, старезний.
Чуб довгий послався йому на жупан
І хвилями вус розпустився…
Стоїть, поглядає, мов сич, дідуган,
Чолом похилився.
Щось ніби знайоме в тім образі є –
Завзяте, міцне, бунтівниче…
Щось інше на вигляд, а рідне, своє…
Лице робітниче!
У млі потопають доми, димарі,
Як витвори злої омани,
І сунуться, сунуться тихо вгорі
Тумани… тумани…
Київ, 1912
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- 05. СТАРЕ ВИНО В холоднім сутінку сухого льоху по стінах тиша кане зерном граду. І п’яний, м’ятний запах винограду, й ряди пляшок, що […]...
- “Це місто дихає. Це дихає асфальт…” Це місто дихає. Це дихає асфальт, Це соловейка (Боже, звідки?!) альт Прониже серце тихим опівніччям… Завмерши, тьохне думка: ти не […]...
- ЦИГАН ВАСИЛЬ На чужих наречених – пояси, мов табу. Зостаєшся один і над глиною постиш… Вилітає на площу нічний табун – скільки […]...
- МІСТО В ТУМАНІ Що вулиці… На вулицях – що?.. В лампах денного світла сліпну, немов сова. Дядьком із коромислом залізним пройшов, погойдуючи вогнями-відрами, […]...
- ПОХВАЛА СЬОМОМУ ТРАМВАЄВІ Сьомий номер їде в бік Личакова, проз Петра й Павла до кладовища. Ти яснієш, мов корона макова, і на мене […]...
- МІСТО (триптих) Пам’яті Василя Курилика І Ти останешся чужим мені навіки Многолюдне місто стоязике, У якій країні ти не будеш, Мого серця […]...
- ЧУЖЕ МІСТО Під сонцем вечірнім багряняться шиби, у стрижених парках виблискує листя, на гаснучім небі, мов мертві риби, гойдаються хмари свинцево-сріблисті. Дай […]...
- “Рік новий старе перебирає…” Рік новий старе перебирає (Тільки стукає новий у серце вірш), Знову ті ж обшарпані трамваї, Що не вміють їхати скоріш. […]...
- ПАМ’ЯТЬ Бігке, розкотисте, знайоме, як порошина ув огромі, мелькоче зрушений обліг – невпинний біг… Життя – знайоме… Так ніби деревом тут […]...
- “Мені ввижається: наш сад уже зацвів…” Мені ввижається: наш сад уже зацвів – Сад-ветеран, старезний сад артілі, – Й від меж його, немов од берегів, Пливуть […]...
- МІСТО УР …І жив народ. І звався він шумери. Все пережив, і війни, й землетрус. І древні воїни, що вмерли, держали кубки […]...
- БІДНИЙ ПЕТРУНЬО БІДНИЙ ПЕТРУНЬО Івась і Катруся гуляють аж гей, І хата весіллям лунає; Петро стоїть мовчки в фрамузі дверей І сумно […]...
- ПАРТИЗАН Привезли, Щоб вішати, його. І зійшов він сам на поміст. І видно було його Людям далеких міст. Навшпиньки Словаччина підвелась, […]...
- КРЕМЕНЕЦЬ Майнула Кременеччина крилом, Крилом сосновим понад гори сині, Кремінне місто підвелось в долині, Як витязь із пошрамленим чолом. Струмує небо […]...
- “Над Дніпровою сагою…” Над Дніпровою сагою Стоїть явор меж лозою, Меж лозою з ялиною, З червоною калиною. Дніпро берег риє-риє, Яворові корінь миє. […]...
- ДИЯВОЛ Диявол був – немов овечка шута, Із кучерями над ясним чолом. На дні очей світилася отрута, Жіночий в рухах бачився […]...
- СВІТЛАНА Розгорни фату. Світлано, тінь осмути прожени. Не кажи, що безталанна жінка в образі жони. У безсонних нетрях ночі квіт надії […]...
- “Бузок до ранку шелестів…” Катерині Білокур Бузок до ранку шелестів, Жасмин шумів до ранку, І сад, у сутінках до брів, Немов картина в рамі, […]...
- “Відлебеділа, ніби мить…” Відлебеділа, ніби мить, Як дивен сон – поза літами. А щось болить… А щось болить.. А що болить – позамітало. […]...
- МІСТО Осте сте бі бо бу візники – люди трамваї – люди автомобілібілі бігорух рухобіги рухливобіги berceus* кару селі елі лілі […]...
- МІСТО Місто вечірнє моє розправляє натруджені плечі, а розгойданий вечір на рожевій, тонкій парусині опускається в білі двори. Місто моє не […]...
- МОЄ МІСТО Місто моє, закосичена квітко, Серця відрадо, бентего душі, Зором сягаю в минувшину, звідки Кличу на світ синьоокі вірші. Голос їх […]...
- “Трава у лузі пожовтіла…” Трава у лузі пожовтіла, Завмерла річка в берегах. Стара верба осиротіла, Згубивши листя на вітрах. Стоїть вона край оболоні, І […]...
- МІСТО СПИТЬ Місто спить. Млою густо повиті, Маячать кам’яниці жахні… Знишкло все; тільки збещені, ситі Ще чигають на втіхи смачні; Наласуючи за […]...
- СИНІ ОЧІ Бачу очі твої сині. Ніби сонце по долині, Ходять, блудять все по мені. Над чолом моїм витають, Над повіками блукають, […]...
- МІСТО НАД БУХТОЮ Я палаю захватом, я чекаю вечора Я мрію про щастя я мріяв і вчора Я лину до тропіків я багну […]...
- ВІРШІ ПРО МІСТО 1 Я іду зустрітися, та місто затягнулось каменем, не йде мені напроти. 2 Я чекаю, поки стопляться під місяцем на […]...
- “Попрощаймося сьогодні з містом…” Попрощаймося сьогодні з містом, хай воно повільно осідає споминами і росте в душі пахучим тістом нам зажурою утомленим. Залишім дітей, […]...
- РІДНЕ МІСТО О, ночі мої безсонні – Роздвоєння розуму й серця, Я наче в’язень у зоні Між ними правічного герця. Я чую […]...
- МІСТО ЛЕВА Сонет Володарюй над рідною землею, Яку подарував твій батько-князь, Яку хотіли відібрать не раз, І в помислах не розлучайся з […]...
- ПІДЗЕМНЕ ЗОО “Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони…” Б.-І. Антонич Живуть кити під містом. І тритони. А ще […]...
- “це місто – Господи – в траві по лікоть…” це місто – Господи – в траві по лікоть. на білих вершників замало ліку. тулитись крихтами на прю велику – […]...
- “Місто, премісто, прамісто моє…” Місто, премісто, прамісто моє! Стійбище людське з асфальту й бетону. Як там не буде, а все-таки є той силует у […]...
- СУЧАСНЕ МІСТО ЛЖЕЯЗИЧЕ Сучасне місто лжеязиче Мій дух відкинуло у тінь За те, що небо вічно кличе Його на дальню височінь; А люд, […]...
- “Гроза відшуміла за місто…” Гроза відшуміла за місто, За дальні діброви й гаї. І небо, як очі твої, Одсвідчує молодо й чисто. Усе оповито […]...
- “Старий готель, і незнайоме місто…” Старий готель, і незнайоме місто – Прибув і вибув, здрастуй і прощай. І проступає крізь роки імлисто, Як старовинна фреска, […]...
- ВЕСНЯНІ ДОЩІ Пам’яті Володимира Сосюри Голубі опівнічні дощі, Оповите туманами місто. У під’їздах – ніде ні душі, З-поміж хмар переблискує місяць. А […]...
- 1 For the select few Стоїть осторонь, немов невидимий для людей, своя тінь, бачить, чоловік якийсь біжить доріжкою з ліва на […]...
- “Десь надходила весна…” + Десь надходила весна. – Я сказав їй: ти весна! Сизокрилими голубками У куточках на вустах Їй спурхнуло щось усмішками […]...
- “Від мене вимагають новизни…” Від мене вимагають новизни, І сам я знаю, що вона потрібна. А тут – зелені спалахи весни І дощ ласкавий […]...