СТОЯНКА ДЕРЕВ
повільне перетікання
випадку у випадок
у вервечку нерухомостей
як у хромосомі нерідної матері
щирість листопаду –
вигадливість прообразу
з грудкою залізної руди
не застати жил із пульсами
для розправи з річним кільцем
появу наступного викиду
з перемальовуванням листка
верб і рептилій
уточнюється перебіг усмішок
на магії різнопрофільного обличчя
їх невчасне змивання слізьми
руйнування зіставлень
і відчуваєш потиск мозку мозком
і любиш цю руку реанімацій
в покладах постійної розвідки
як і смак насіння чужого жеребця
що окупував уяву
стоять свічки під вогнем граней
і ця жертовність запам’ятовується
привітаймо найменший повів вітру
в остогидлих перегонах пахощів
нагороджені виродженням
не впізнають завоювань –
ся бумеранговість процесу
за уповільненого наповнення
клятви медоносів
надійніші дерева з мапи життя
в голизні здобичі: тобто страх
відкриває період серцебиття
і під притомністю речей
чути бунт білої крови
пожильців переправи
через грудочку цукру в дитячій уяві
Related posts:
- ПАМ’ЯТЬ ДЕРЕВ Ці дуби, що небо підпирають, Певне, ще Батия пам’ятають. Сосни у спокійному величчі Не забули про козацькі січі. Свідками фашистської […]...
- З дерев опадає убрання З дерев опадає убрання, і вітер у сурму гука. Покірна краса умирання, чому ти мені так близька? І осінь, і […]...
- ДЕРЕВ’ЯНІ ДУШІ Як болять мені Дерев’яні душі церков, Заковані в бляшані ризи! Паламер-вітер Не донесе до вівтаря Матіолю в кадильниці....
- У ВИСОТУ ДЕРЕВ зелені сховища письмен зелена зваба пам’яті зелені обшири відсутности зелені риби смерку Січень-червень 1997...
- “Верхів’я дерев досягає вікна…” Верхів’я дерев досягає вікна, І гуркіт машин долинає в кімнату, І лунко виспівує птаха одна, І треба тій птасі немало […]...
- В черных сучьях дерев обнаженных В черных сучьях дерев обнаженных Желтый зимний закат за окном. (К эшафоту на казнь осужденных Поведут на закате таком.) Красный […]...
- “семимильні провини безсилі як крони дерев…” семимильні провини безсилі як крони дерев їм замало повітря аби не зурочити простір ти тікав не від них а від […]...
- ЗАПЛЕТИ КОСУ МІЦНІШ Я на страждання тебе веду – На повільне згорання. Вибухнемо на прощання – Так написано на роду. І, може, в […]...
- “Сіріють води в темних берегах…” Сіріють води в темних берегах, Блукають коні в місячних лугах, І ніч така глибока і осіння, І десь далеко піють […]...
- НАПУЧУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ВЧИТЕЛЯ Хай це, можливо, і не найсуттєвіше, але ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви “ї”, а також, витягнувшись […]...
- НА ЧУЖИНІ Там, де мене ніхто не знає, Ані людина, ні мотиль, Там тиша, час не проминає, Стоїть, мов океан без хвиль. […]...
- “На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер…” Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, […]...
- ПОГЛЯД СЛІПОГО напад на маски перехованих у людстві і навіщось резерв ненападів у взятому з дитинства вбивці як і в’язниця волелюбних у […]...
- ЛІТНІЙ РАНОК Джмелі спросоння – буц! – лобами! Попадали, ревуть в траві. І задзвонили над джмелями Дзвінки-дзвіночки лісові. Повільне сонце на тумані […]...
- ЧОЛОВІК Одягає маску блазня – впізнають. Вбирається в тогу незворушного судді – благають: – Перестань, хіба це ти? Лисом перевдягається – […]...
- БРАЗИЛЬСЬКА НІЧ Сад – одна орхідея, Квіти з пахощів в’януть, Місяць – рожа розквітла Тоне в пурпурнім сяйві. Ніч, мов Анітра шалена: […]...
- ПЕРЕЙНЯТА СЛАВА (За літописом) Що несуть комонні гридні В княжий двір тривожні вісті: “Найясніший, славний князю, Печеніги йдуть Посуллям”. Князь нахмурив темні брови, Пірнача […]...
- Я I… я ніколи жодної речі не вгадував (на віть всесвіту) міг би так не цілком можливо найменший немов найкращий (майже […]...
- Зернини маку зернини маку із зерен пшениці шорстку солому щоб зібрати хліби дванадцять братів журавлями з північним вітром грудьми об шиби сорочки […]...
- “Це осінь це осінь це осінь…” Це осінь це осінь це осінь на срібну дорогу вийшла і долю нам бабиним літом і листям черленим пряде Це […]...
- “Я в серце клав холодний лід…” Я в серце клав холодний лід, Прохав одне: терпи!.. А за тобою слав услід Золочені стовпи. Між ними струнами – […]...
- У СТОВПИЩІ Догукатись ніяк не фотрунить До народу… Все те – “підожди”: Позахоплювали трибуни І великі й малі вожді. То були компартійні […]...
- “Цвіт в моєму серці…” Цвіт в моєму серці. Ясний цвіт-первоцвіт. Ти той цвіт, мій друже, Срібляний первоцвіт. Ах, ізнов кохана, Де згучала рана – […]...
- ДО ЛІТА Споруднику пахощів, служителю квітки, на лицях у тебе вогніють нагідки, видмухуєш звуки лункі в соломинку, вимочуєш в річці надуту хмаринку. […]...
- “Ти пахнеш, наче конюшина біла…” Ти пахнеш, наче конюшина біла, Я ж підійшов до тебе, ніби кінь, Губами доторкнувся твого тіла, Де повно ніжних, тайних […]...
- ТАЄМНИЦЯ Іти від тебе – кидатися головою вниз у фіолетову глибінь бузкового від пахощів вечора. Іти від тебе – тонути у […]...
- ЇЇ КОСА Я розплітав її, товсту й важучу, На серця дні тамуючи биття. Поцілувавши, бавивсь, мов дитя, І відкидав на стан, як […]...
- МРІЯ Хвиля човника легкого І цілує, і гойда, Ширша моря голубого Наша юність молода. Приспів: Без вітру не родить жито, Без […]...
- ОЙ НІЧКА ТО ТИХА. Думка Ой нічка то тиха, ой нічка то мила!.. Зорниця в зорницю по небі світила, А я си при мурі на […]...
- Натюрморт як трамплін у намір (сонет) Тарілка. Семиколірна підлива. Поруч виделки – куля і приладдя Люмінесцентна – з дисків вся – колода, Що невимовне – на […]...
- ОСІНЬ. МІСЯЧНА НІЧ Вітер ворушить віти, Віти пливуть по вітру, Місяць в холодних вікнах Б’ється, неначе птах. А за селом у полі Дві […]...
- НІЧНІ ПРИМАРИ Коли повня місяця Сходить над верхами, На дзвіниці повішені Баламкають у дзвонах. В цямрованій криниці Жива кров булькоче, А Черемошем […]...
- СВІТАНОК Гукнув у праліс Пракий – І там, де луни упали, Здавалось, галяви стали,- Могутній голос такий! Кремезні люди гудуть У […]...
- “Татарські люди” бродять по Канаді…” “Татарські люди” бродять по Канаді, По всіх Америках, чужих світах. Де більший долар? Де найменший страх? Яка валюта в золотій […]...
- Я хочу плакати, бо туск Я хочу плакати, бо туск, бо довгов’язий дощ і скелі, – тебе втрачаю і не склею нічого вже. Не златоусть […]...
- “Прорізався промінь і даль розпечатав…” Прорізався промінь і даль розпечатав: кругліють на пагорбі сірі ягнята, і стежка невмітно повзе до воріт, де вічність спинилась, притишивши […]...
- “Тридцять днів ішли ми через пущі…” Тридцять днів ішли ми через пущі, Сто людей і двадцять шість верблюдів. Перше – зливи били нестерпущі, Далі – спека […]...
- РЕВОЛЮЦІЯ Сховалось равликом місто. Січе його дощ, січе. В під’їздах будов – тісно. Набої через плече. Забиті. Числить? Ледве. З-під мурів […]...
- “В хмаринці пахощів, раптово пролетілій…” В хмаринці пахощів, раптово пролетілій, В м’якому шелесті розкиданих тканин, В куточку кожному, в дрібниці кожній милій, В хисткому маренні […]...
- ПАМ’ЯТІ ДРУГА В п’яту річницю смерті В. Кобилянського Втіхи ні крихти, – а стільки терпінь!.. Душа до одчаю самотня… Ти тільки сон, […]...