ЖАННА Д’АРК

Related posts:

1. ЗЕЛЕНІ СНИ Над моєю осінню пливе білий смуток бабиного літа. Посивіло небо світове, а мені не хочеться сивіти. Листопадом стеляться літа, але […]...
2. ЖАННА Д’АРК Народ мій жде, схиливши сумом віти, Сувору діву з прапором лілей, Щоб принесла не пальму, не єлей, А меч твердий, […]...
3. БАЛЯДА ПРО ДІВЧИНУ-ОСІНЬ Він зустрів її серед кладки : Дзвоном гула ріка, злітали соняшні чайки. “Дівчино, ти – з чужого села, Не вірю, […]...
4. “Зозуля подавилася мандриком…” Зозуля подавилася мандриком, І солов’ї замовкли у гаю… Зажуреним перепелиним криком Випроводжаю молодість свою. Передранкова в полі прохолода, І перекотиполе […]...
5. ЖАННА В моїх очах колишуться дерева І очерет у плавнях не зачах, І білокрила чайка, горда мева, На води падає в […]...
6. “В Холодній Балці ніч відьмяча…” В Холодній Балці ніч відьмяча, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно теляче Чортам обслинює губу. В Холодній Балці […]...
7. “Відзолотіли сонячні ренети…” Отговорила роща золотая… С. Єсенін Відзолотіли сонячні ренети І хризантеми змерзли у саду… Я ще оглянусь, ще покличу “де ти?”, […]...
8. ЖОВТЕНЬ Тріпотять на вітрі явори, Шурхотить і опадає листя. Проти сонця світяться бори, Наче з бронзи чи із міді литі. В […]...
9. “Останні дні осіннього тепла…” Останні дні осіннього тепла, В повітрі ніжність і печаль розлита. Над острівцем далекого села Біліє хмарка, сонцем перемита. А степ […]...
10. ВЕЧІР Непевне сонце бабиного літа сіда рішуче за червоний пруг – і поночіє враз… Уже й з яруг солодка тиша крадеться… […]...
11. СОФІЯ ПОТОЦЬКА Жона, коханка, куртизанка – дивна Судилася їй слава світова. І не богиня, і не королівна, Але на пам’ять здобула права. […]...
12. ЧІЧІКАСТЕНАНГО Мої прадавні чари: Терти у жмені те зілля. Хай долоня несе тобі запах Кадильниці в Сан Томе. Заклинати зорі на […]...
13. “Ми такі холодні…” Ми такі холодні, Ми такі палючі, Може, ми в безодні, Може, ми на кручі. Ми такі подібні, Ми такі не […]...
14. ТОНКА НИТОЧКА Щоб не порвалась ниточка тонка, Легенька, ніби срібна павутина, Так тихо осінь колихає сина, Щоб не порвалась ниточка тонка. Ця […]...
15. Це, Йване, був я Ти справді думав, що цей безсмертний творець рубаїв був Омар Хайям? Це, Йване, був я. Брехт, чиї книги в 1933-му […]...
16. ЕВРИДИКА з беззвучности мене зове голос ліри – дужий потік я лину мрякою над дзеркалом терновим Стикса благословиться уже на день […]...
17. “У Вішеграді липи теж цвітуть…” У Вішеграді липи теж цвітуть серед акацій і зажурних кленів. Але не так. У нас – найкраще йдуть дівчата в […]...
18. БРУНГІЛЬДА на греготі мій замок у палісаді понастромлюваних кривавих капітелів а тут – оця каблучка що пече відчаю гейзер вибухає: чи […]...
19. “До цеглини – цеглина…” До цеглини – цеглина… Крокви, варцаби та балки… Ось і дах наче бриль, А над ним яворове гілля. Відзвеніли сокири, […]...
20. “Повні крони осіннього вітру…” Повні крони осіннього вітру, А ріка – золотого безмов’я. В синім небі купаються віти, Пахне в лісі грибами й здоров’ям, […]...
21. Березень Я знаю, коли люди стають поетами – ранньою весною під тихий березневий вечір, біля димлячих багать, тоді, як по садах […]...
22. AVE, ROMA! Хто наказав подорожньому Стирати старі космедини Між збираними колонами? Що об’являлося в зблідлих Малюнках мурів Широким зіницям? Бані в бронзовім […]...
23. РІЗДВО Всміхнися, Мамо! На Твоїх колінах Прокинулося дороге Дитя; Його загріли сарни і ягня, Як догорали в вогнищі поліна. Прийшли і […]...
24. ОНАЦЬКИЙ У РИМІ О, як гучать міцні терцини Данте! Дзвенить Горацій – мов моцарська мідь. І никне збоку невиразна блідь У неясних задвірках […]...
25. “Стою над річкою: імла…” Стою над річкою: імла Тремтить і міниться в блакиті. І ніби я вже був на світі, І річка ця також […]...
26. “Губи жіночі, ждучи поцілунку…” Губи жіночі, ждучи поцілунку, схожі на очеретяну суху сопілочку, що ось-ось забринить ув осінньому лузі, немов павутинка бабиного літо…...
27. “Опали з яблунь визрілі слова…” Опали з яблунь визрілі слова, і з груш слова дозрілі теж опали. І поля недоорана глава натхнення, як метелиці, заждалась. […]...
28. ЧАРИ НОЧІ Лягла на всьому вечірня втома. Палає місто, мов дивний храм. І розтинають ніч невагому Квадратні очі віконних рам. Ці чари […]...
29. Гасне день Гасне день, Туман долину слонить, В садах біліє цвіт вишень, Між листям вітер дзвонить. Прийде ніч, Така багата в чари, […]...
30. “Є в осені невидима межа…” Є в осені невидима межа між пишною красою і старінням. Ось коник на стеблині заіржав і перескочив стежечку нерівну. Ще […]...
31. “Невдовзі гори знов зазеленіють…” Невдовзі гори знов зазеленіють, Прокинуться за річкою лани, Та марно я, леліючи надію, Неначе волі, ждатиму весни. Вона мене в […]...
32. 15. Над тобою і учнями Сина Над тобою і учнями Сина зависли вогненні скрипки, і музичною стала земля: за смичком – усі крони тепер. Проща хмар […]...
33. “Чорно-синяву рінь гризучи…” Чорно-синяву рінь гризучи, Нарікає і стогне ріка. Поруч мене – гнучка і струнка, Як скельниця оця на плечі. По узбіччю, […]...
34. “Бурями сійтеся, бурями…” Бурями сійтеся, бурями, Маки – червоні вогні: Там поза гратами, мурами Тінями сірими, хмурими Ранки конають ясні, Вдаримо гучно ми […]...
35. ПРИСТРАСТЬ Твоє тіло слизьке як пристрасть І виблискує ніби “Відьма” Ропса Воно викликує таку безмежну пристрасть Як твір Хеопса Я звіром […]...
36. “На недописану в трансі строрінку…” На недописану в трансі сторінку Втомлена падає голова… Трясся Бальзак пів Європи до жінки – Пани прихмливої (ось де дива)… […]...
37. МАЗЕПИНЦІ Петру Васильовичу Куяну В Мазепинцях копаємо картоплю І так земля мазепинська п’янить… І бабиного літа срібна нить Бринить врочисто, радісно […]...
38. “Я ЗНОВУ ЧІТКО ПІЗНАЮ…” Я знову чітко пізнаю окресленість осінніх візій в наскрізь провітренім гаю, в його просвітленості сизій, де облетів останній лист – […]...
39. НА ЗАХИСТ ДЕРЕВА Щемить в душі та зрубана сосниця, кигиче їй бездомна синя птиця, прив’ялий запах вітру не втіша: болить душа! Сльоза не […]...
40. “Коліма, Кімбая, Сіну…” Коліма, Кімбая, Сіну, Чібча, Муїска, Дарієн – О, ви народи, що в вухо Кличете рондадори! Ви, що куєте богам Коштовні […]...