Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






УБОГИЙ КВІТНИК

Смеркає троянда, коли
Запалиться дикий будяк
Фіялковим вогнем.

І терен, що тільки ловить
Сполоханих сарн, приніс
Терпкосолодкий тягар.

Розхідник – опришок гір,
Виткав скелястий плай
У крайки гадючий мотив.

Кульбаба, левад Магдалина
(Їй вітер розносить насіння),
Простерла в долоні габу.

А хто в простерту долоню
Лопуха – жебрака перехресть,
Поклав росу, наче ртуть?

Ніхто не знає, чому
Посіяно вічні скарби
В убогому квітнику.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)

УБОГИЙ КВІТНИК - ВІРА ВОВК