ІЗОЛЬДА
ми не почуємо
як на опуклій лютні ночі
лящатимуть золоті цикади
і не побачимо тигра
що реве за ребром моря
в зіницях не заховаємо
обрису райського дерева
у затонулій каравелі –
карафа з кельтським вином
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ІЗОЛЬДА ДО ТРІСТАНА Ти не можеш приспати моєї туги, Годі найти нам округле щастя, Ми спраглі, як пісок пустелі, Ми – ті човни, […]...
- “Цикади, гелладські солов’ї…” Цикади, гелладські солов’ї, Прославте поляглих у Термопілах! Тут їхні тіла, виростаючи муром, Загородили персами дорогу. Тут їхні щити оборонили Тривання […]...
- ЗОЛОТІ СТРУМКИ Золоті струмки розлилися. Червоного золота повні. Із ланів біжать, Із ярів гомонять, Із гір течуть, Аж до моря чуть… Течуть […]...
- Такий я ніжний, такий тривожний Такий я ніжний, такий тривожний, моя осінняя земля! Навколо вітер непереможний реве й гуля… І хвилі моря, далекі й близькі, […]...
- МАГДАЛИНА звільняюся з днів – осіннє дерево з листя – віддаю кесареві втрушеною мірою сонце годує золотою ложкою річка стелить срібні […]...
- 6. Він видвигнув мене Він видвигнув мене з ядра землі могутнім жестом, обтрусив з пороху райського дерева і поставив мене, де ніколи не ступала […]...
- Образ добра воина, до смерти страдавша Образ добра воина, до смерти страдавша, За любов Господа си, на раны ся вдавша, Иже ребром збоденным явися ревнитель Христовои […]...
- “Стоять дерева золоті…” Стоять дерева золоті, Покупані в блакиті. І я пишу тобі в листі, Що ти найкраща в світі. Усе мініється в […]...
- МОГИЛИ обвалюються на століття сплощують роки в тонкі дошки поплямлені молитвами й надіями вкриті воском закидані вінками болю могили чорні рани […]...
- По дахах небесна лань по дахах небесна лань простягає шию до папороті в моїх зіницях всесвіт роздвоюється паленіє знаю сонце зайде мені між груди […]...
- ДОВЖЕНКО І Благословенні води літ, Літа Десни благословенні І часу вічного політ В однім осяянім іменні. Благословенна срібна твердь Землі і […]...
- БАЛЯДА ПРО ЩОГЛУ Ту щоглу на каравелі, Що не давалася бурі, Вихор хотів упокорити. Дороговказ рибалкам, Де жевріла пристань, Як вихор верхи на […]...
- ЗОРІ В холодні ночі звужуються зорі, немов зіниці божевільного. Моторошно й пильно дивиться Всесвіт – Великий Маг, – піднявши над землею […]...
- “На березі моря, на жовтім піску…” На березі моря, на жовтім піску, На березі моря, на сірім камінні, На березі моря, на гальці і піні, На […]...
- НА ГОЛГОФУ Голгофа, хрест, Страшні, криваві сни… Товпа реве: “Розпни! Розпни! Розпни!” І розп’яли… На голові вінок, По краплі кров Спливає у […]...
- “Сади цвітуть – вже не мої сади…” Сади цвітуть – вже не мої сади, І місяць сходить – не в моїх зіницях. І де та птиця, та […]...
- ПОТІК Чуєте, як реве потік? Сивогриво рветься з гір І вічно живе у горах. За віки він уже натік Ціле море, […]...
- “Гуде вітер вельми в полі!” Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Плаче козак молоденький, Долю проклинає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс […]...
- ЮДИТА я бенкетувала з чужим полководцем наче цариця Саби з Соломоном і загарбник ласо дивився на вдовину принаду на мої звабні […]...
- СІМ’Я ЗЕМЛІ Чи з сім’я цієї землі Закучерявіла азалея, Чи амарантовий рододендрон, Чи звелася смолиста ялиця, Чи вибухло джерело з твердого каменя, […]...
- ОРФЕЙ (Із п’єси “Король Генрі VIII”) Грою лютні вмів Орфей Гнути гори й до алей Нагинати дерева. І, дознавши красний спів, Як по спадові дощів, З-під […]...
- ТИХУ КАЗКУ Тиху казку дерева шумлять І колишуть золочене листя. Десь далеко лебеді ячать, Тут ще осінь, розкішна, імлиста. Як весною: неспокій […]...
- “Що було – пережили…” Що було – пережили, Що гряде – побачимо. Там, де вищаться орли, Путівець позначимо. В череді прийдешніх літ Нас усе […]...
- ЗОЛОТИЙ ГРЕБІНЕЦЬ З ЧОРТОМЛИЦЬКОГО КУРГАНУ Білі ребра дерев, чорнота стовбуриста, і пробоїни в кронах, щоб срібло цідить, – натекло холодів, аж повітря прокисло, лиш під […]...
- “Не розмежовані вітрами…” Не розмежовані вітрами, сплелись дерева понад нами. Дрімотно голуб туркотів в гущавині на самоті, і соломинки золоті ламались в’яло під […]...
- “Даремно сняться золоті снопи…” Даремно сняться золоті снопи На незміренно-прадідному полі. Куди втекли Шевченкові тополі І де сховались тирсові степи? Звелів Нептун: “Морями потопи […]...
- 3. ЩО Я РОБИВ ВЕЧОРОМ? Підпертий книжкою мого єдиного друга, Жана-Ніколя-Артюра, я дивився на цвинтар моря з нагробками хвиль на ньому, на заході, на перлямутровім […]...
- НА ПОКРОВУ Ніхто не знав, що це – міражний храм. Лиш руку простягни – зникає він навіки. У себе входять і моря […]...
- Уривки з “БУМБА” Бумба тримає небо в зубах, І мисливці не бачать тигра. Бумба тримає ріку за вухом, І бізони не знаходять водоймищ. […]...
- ОСІНЬ. КОПАННЯ КАРТОПЛІ Копали картоплю. І відра хмеліли од дзвону. Варили із кропом борщі, золоті і червоні. Палили городи. І вчора, і завтра, […]...
- ОРАЧ Мій дідусь прожив на світі довго справді без відриву од села. В межах круговиду польового вся його дорога пролягла. Щось […]...
- Не тоскно не тоскно в цистерні під ребрами спить шакал так у пустелі Сфінкс цей притулок хай сняться золоті саркофаги не будіть...
- В НАДВЕЧІР’Ї На чорних осінніх липах Вороння ще чорніше, Мов плодами дерева Обліплені незвичайними. Лише місяць золотокрилим птахом На чорнім верхів’ї Між […]...
- КОШУ ТРАВУ В садку, де я кошу траву, Дерева вікові обкошую – Немов струну задів живу, Що нею сад, птахів тривожу я. […]...
- ЯБЛУКА ЧАКЛУНКИ Наче яблука налиті, Ніжнозолоті – Вивільнені і відкриті Перса молоді, Що, немов для, поцілунку, Випнуті вперед… В твоє золото, чаклунко, […]...
- “Дитинство? Казочка про білку” Дитинство? Казочка про білку. Дитинство? Хвої срібна гілка. Дитинство? Радощі – і тільки. Дитинство? Жалощів – ніскільки. Дитинство? Білка промайнула […]...
- АПОСТОЛИ Спинився. І мить, може мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські […]...
- Замість замість золоті літери в книгах пишу їх собі на коліні літаю по-старосвітськи на дірявім гребінковім косівськім килимку в янголах...
- ЩО МІСЯЦЮ ЗІРОНЬКИ КАЖУТЬ Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі? Що шепчуть квітки уночі над рікою? Про що зітха вітер? Що чують тумани, Коли гай […]...
- ОЧІКУВАННЯ Знову марчіє трава, всюди присутність утрати: час нерозталим словам з листям – назад прилітати. Затінок власних дерев вічно з собою […]...