Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






БАЛЯДА ПРО ЩОГЛУ

Ту щоглу на каравелі,
Що не давалася бурі,
Вихор хотів упокорити.
Дороговказ рибалкам,
Де жевріла пристань,
Як вихор верхи на хвилях
Дер розкинуті сіті
З мідолускими бранцями.
Гей, як лизали хвилі
Смолясту палубу!
Як тріщало судно
В реготах вихора!
А щогла стояла.
Вихор щоглу за стан
Роздяг із вітрила.
Думав: приклякне вівсом,
Погнеться лозою.
Щогла стояла, мов вкопана
Корінням у дні морському:
Птахом безкрилим,
Маяком незрячим,
Де зорі гніздяться.
Прийшов грім з барабанами
І скинув кресало.
Блискавка запалила
Бенгальські вогні.
Щогла не голосила
Про сонця паву небесну,
Про білий світ, що смеркав.

Тоді вихор прищух,
Поклав їй до ніг своє віяло
Й мовив: – Я знаю, ти – дерево,
Бо дерево стоячи мре.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

БАЛЯДА ПРО ЩОГЛУ - ВІРА ВОВК