ДЗЕРКАЛО
Дзеркало питається
стрункої дівчини в мальованім одязі :
“Яка ти?”
По літах, лагідно,
бере в руку зморшку і сивий волос,
западає в утомлені очі :
“Хто ти?”
(2 votes, average: 2,50 out of 5)
Related posts:
- ДЗЕРКАЛО щоденно мучиш дзеркало своє примушуєш його щоб відбивало тебе іншим ніж ти дійсно є тому ти ломишся і гнешся вивертаєшся […]...
- XXX. “Не затримає нас дзеркало…” Не затримає нас дзеркало спаралізованими руками, і стіни, плиткою пам’яттю, не пригадають нашої присутности. Лиш ліжко, лежачи горілиць, ще чутиме […]...
- “Ой по горі роман цвіте…” ФЕДОРУ ІВАНОВИЧУ ЧЕРНЕНКУ На пам’ять 22 сентября 1859 року Ой по горі роман цвіте, Долиною козак іде Та у журби […]...
- СЛЬОТА Йде дощ від ранку безустанку, Розкисло місто схоже на октопус, Юрба людей на перестанку Чекає на міський автобус. Задумані, утомлені, […]...
- “Такий похмурий вечір нині…” Такий похмурий вечір нині, кривавий захід знов мовчить, і западає тінь в долині, і вітер з півночі шумить. А потім […]...
- ГУЛЛІВЕР Гуллівер фантазує: “Ви? Збагнути Чи можете у тямку взяти ви, Що горя мав я вище голови Не в Бробдінгнегу, не […]...
- РОДОВІД Мій родовід починається Від стрункої ялиці І мосяжного дзвона. З-під кореня ялиці Пробилося джерело Вольового потоку. Світилося люстром Беркутові в […]...
- ВОДОДІЛ Стають далекими, найдальшими… незримими… Та й чи були вони, чи називались зимами! З гори котились комельгом, розтанули сніги мої, йменовані […]...
- ВЕСНЯНКА “Та вже весна, та вже красна, Із стріх вода капле. Молодому козакові Мандрівочка пахне”. Та тепер вже молоденький Коня не […]...
- ОСІНЬ. ЛІС Скидає листя тихо ліс – М’яка постеля стелиться, Між білим холодом беріз Золотиться метелиця. Ще витинаються гриби З-під шерху сухозлотиці, […]...
- УДВОХ ІЗ ЛИХОМ Лягаю спати з лихом. Бік у бік. Вночі обом із нас і мулько й тісно, А вранці ми вже трохи […]...
- ПРИТЧА ПРО СЛЬОЗИ Плакало дві дівчини у горі, Дві сльози зустрілися у морі. Перша – в глибину морську потала І перлиною на дно […]...
- КАССАНДРА беру своє звітріле обличчя й занурюю в дзеркало там світиться біла скеля і горять два холодні колодязі над мовчазною брамою […]...
- СПАДЩИНА. Балада Співає колос, нива співає! Хвилястим гонам – краю немає! Під саме небо, де хмари вовна, Тече пшениця, зернисто-повна. Сідає в […]...
- В ЧОРНОМУ ЛІСІ В Чорному лісі музейна тиша Спогади чорним гіллям колише, В лісі Чорному – чорні тіні І кров запечена на корінні. […]...
- МОНА ЛІЗА на тлі спокійного пейзажу я тлію – пізна ватра дозрілим поглядом і ледь усмішкою я тлію як осінній ліс пожаром […]...
- КРИВИЙ ТАНЕЦЬ Не відаю, чи дивлюся В магічне дзеркало, Чи в обличчя криниці, Чи в крутіж своєї душі, Коли виринають знову Дорогі […]...
- СТИХІЙНА РАДІСТЬ Їх дві сестри. Одна – сміється, А очі снують проміння в чорну воду, Наче сонце у весняну повінь. Така задумлива […]...
- “А це така любовна гра…” І коли нарешті затихли останні оплески, Акулячий Писок рішуче заявив: – Я, кстати, Есенина очень люблю. Кто-нибудь помнит Есенина? – […]...
- “З глибокої тиші…” З глибокої тиші Виплив сивий кінь. Сивий кінь У синіх яблуках. З глибокої тиші Виріс блакитний ліс. Блакитний ліс Блакитного […]...
- ВАЛЬД’ЗЕ Дахи червоні, вулички вузькі, Вгорі лопоче різнобарвне плаття При озері, як дзеркало, ковзькім, Що дише шуварами і лататтям. Чи не […]...
- “сухі окрушини шкіри…” сухі окрушини шкіри струшує з пальців майстер облич довго не дивлячись в дзеркало миє руки долоні торкаючись одна одної наливаються […]...
- ТАБЕЛЬ Питається сина батько Опанас: – Ну так де ж твій табель за дев’ятий клас? – На деньок у мене попросив […]...
- САМУРАЙ Самурай учневі: “Щоб стати майстром шпаги, будь майстром гри мікадо. Заки розколеш волос, направ павутину. Заки зруйнуєш царство, забудуй себе”....
- “Не сміє бути в нас страху..” + *** Не сміє бути в нас страху І жадної тривоги. – Чому? Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! […]...
- “Минулося. І вже не треба…” Минулося. І вже не треба. Воно минуло, не болить. Над білим полем біле небо, В гнізді сорочім сніг сидить. І […]...
- МІЖ ЩАСТЯМ І БОЛЕМ Між небом і полем Тугі парасолі дерев, Які не злетять І не ляжуть додолу. Між щастям і болем Той сум, […]...
- В МОЛЧАНЬИ НОЧИ ТАЙНОЙ О, долго буду я, в молчаньи ночи тайной, Коварный лепет твой, улыбку, взор, взор случайный, Перстам послушную волос, волос твоих […]...
- “Якось надвечір полем ішов самотою” Якось надвечір полем ішов самотою і раптом відчув, що хтось дивиться в спину мені лагідно й трішки печально, начебто мати… […]...
- “Говорили-балакали дві верби за селом…” Говорили-балакали дві верби за селом. Потім тихо поплакали дві верби за селом. А про що, А за чим говорили-балакали, потім […]...
- ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Йому і страшно, і блаженно, він посивів, як сивий світ, людинолюбцеві Довженку запахло мудрістю століть. Запахло сонце світлим медом в […]...
- “О труд хлібороба! Яка в тобі тайна…” О труд хлібороба! Яка в тобі тайна, Що глибоко так западає в душу? Гірка й солодка, та ще й життєдайна… […]...
- КАРАМБОЛЬ Щось багато балакаю я. Ну, кінчаю. Ти чуєш? Кінчаю. І на тебе в кущі солов’я доручаю. Бив по кулях більярдних […]...
- “глиця з долоні повільно стирається потом…” глиця з долоні повільно стирається потом, крекче з корінням – як світ – іменами вперед. осінь приходить і тихо питається, […]...
- “Легко йшла сяйна зоря…” Легко йшла сяйна зоря В свій високий спів; Місяць правив срібний бриль Вище красних брів. Вечір лагідно світив Зорі з […]...
- ЦИГАНКА подай долоню архіпелаг долі а розкажу тобі про дерево яке вирощуєш у своїм серці подай долоню дзеркало любови а скажу […]...
- КИЇВ НАВЕСНІ ВВЕЧЕРІ Хоч як звели тебе гермокопіди І несмак архітекторів-нездар, І всюди прослід залишив пожар,- Ти все стоїш, веселий, ясновидий І недаремно […]...
- ДІД МОРОЗ Дід Мороз не раз мені Снився серед ночі: Щоки в нього крижані, Із льодинок очі. Дід Мороз лише дихне – […]...
- “Сидів і довго думав над собою…” Сидів і довго думав над собою Блакитний вечір вдома навесні, Тим часом як спливалися водою Його зоря на темному веслі. […]...
- “Цвіркуни розтягують порожнечу…” Цвіркуни розтягують порожнечу З надпаленими краями. В ній сперечаються два крамарі, Присягаючись на жовтій дині, Як на святому письмі. В […]...