БОРИСЛАВ
Ввижаються ще ночі фіялкові,
Як пахощі вливалися вікном,
І сон дитячий в мантії шовковій
Стелив мені мережане рядно.
І теплі зорі над зеленим містом,
Як на подушку падали рясні,
Великий Віз, що золотим намистом
Над тихим домом висів і яснів.
І треба лиш було просити Бога
На возі покотитися у даль…
Над смаглу річку, квітники убогі,
У повний місяць: чистий, мов кришталь.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ПРИДАНЕ Над бабиним тапчаном Висів килим з віна прабаби: Родинна коштовність. На стіні у вітальні Висів батьків олійний портрет: Юнак у […]...
- “Витерпіти треба…” Витерпіти треба, Щоб там не було – Перебиті ребра, Зламане крило… Пережити треба Скруту і печаль, За похмурим небом Багряніє […]...
- Заповіт Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі […]...
- ВЕСЕЛКА Дощу гребені висять над водою, Та не торкають скло неповорушне. Це казка: небо кидає на річку Із сонця яблука, м’ячі, […]...
- “Будуччина – у Бога. В Тебе – тільки труд…” Будуччина – у Бога. В Тебе – тільки труд Виснажний, безустанний і відданий. Пророцтв не жди. Не вір. Ото життя […]...
- “Знаки” (сонет) Світ ще в нефритній вазі сам, – будяк, Що – фіялкову плівку водоспаду. В прозорість-крен. Глек із трубою – південь, […]...
- “На хмарах горбатих громи роз’їжджають возами…” На хмарах горбатих громи роз’їжджають возами громи роз’їжджають у хмарах – вози гуркотять Від воза загубиться колесо – й гримає […]...
- КАЖУТЬ, ЩО ГРІХ Кажуть, що гріх з нудьги словами гратись, Бо на початку було СЛОВО, не нудьга! А може, може було навпаки! Можливо […]...
- СЛОВО Споконвіку було Слово, й було Слово в Бога. Й було Богом святе Слово, – все постало з Нього. Помагай же […]...
- В РОЗДУМАХ ПРО ВІЧНЕ Перед мороком потойбічності Обіймає серце тривога: Чи зустрінемося у вічності?.. Я хотів би просити Бога. Бути поруч серед безмежності, Де […]...
- “Воно дощем спадає золотим…” Воно дощем золотим спадає золотим Тобі на серце – і життя щоденне Здається святом, палацом – твій дім, І кожне […]...
- НАЙВИЩА МРІЯ Сіли на лаві два куми в замрії. Нікуди нині обом поспішати. Хочуть згадати літа молодії Глянуть в майбутнє, Минуле згадати. […]...
- “Мов злодій, власну хату обійду…” Мов злодій, власну хату обійду І попрямую в поле стороною. Була – й нема… Хтось у моїм саду Плоди зриває, […]...
- ПЕРЕСПОЛЬ Нічого вічного в світах немає! Земне зникає в небуття безкрає. Але в нащадках подвиги живуть І слава предків час перемагає. […]...
- ТРЕБА Треба бути сонцем, щоб промінням гріти, Треба буть грозою, щоб громом гриміти, Треба бути вітром, щоб хмари гонити, Треба бути […]...
- “Моє життя безрадісне було…” Моє життя безрадісне було – Можливо, на тім світі ліпше буде. Та часом вранці вийду за село І уклонюсь ромашці, […]...
- “В неволі, в самоті немає…” В неволі, в самоті немає, Нема з ким серце поєднать. То сам собі оце шукаю Когось-то, з ним щоб розмовлять, […]...
- Цей вітер що перестрибує цей вітер що перестрибує цей дощ із довгим волоссям подати руку я випила плинну зорю на кожен мій палець сідає […]...
- Жінки загортають мерців жінки загортають мерців у рамена й душі щоб світилися золотими обличчями з шиби як іде сльота з тихим гребенем...
- “В гіпс відлилося, захололо…” В гіпс відлилося, захололо минуле, що було – ніколи!.. Якийсь рубець, якась там згадка, що від випадку без порядку в […]...
- ГАЙДАМАКИ (Панове субскрибенти! ) “Бачимо, бачимо, що одурив, та ще хоче і одбрехаться!” Отак ви вслух подумаєте, як прочитаєте мої “Гайдамаки”. Панове громадо! далебі, […]...
- “О труд хлібороба! Яка в тобі тайна…” О труд хлібороба! Яка в тобі тайна, Що глибоко так западає в душу? Гірка й солодка, та ще й життєдайна… […]...
- (ТЕМНИЦІ) Липи в час доцвітання стоять золоті, безгомінні. “Було тут кілька темниць”, – сказав Неборак. О відлуння колишніх льохів з назвами, […]...
- Найвища мудрiсть – усмiхатись зранку! Найвища мудрiсть – усмiхатись зранку! Життю радiти, хоч би що було! Терпiти бiль. Угамувати рану. Простити ближнiм їх несправжнє зло. […]...
- ПРИТЧА ПРО РІКУ Давно колись була ріка Діала. І цар персидський на імення Кір. І лотоси біліли, мов піали. І берег грав вогнями, […]...
- БУЛО БІЛЯ МОРЯ ВЕСЕЛО Було біля моря весело, Цокотіли камінці. Так легко гнулись весла У міцній руці. Дратись на скелю струмлену У вогкий чагарн’ик. […]...
- В НІЧНОМУ РЕСТОРАНІ Врочиста гавань, сонячний притулок, Куди наш світ тікає від турбот, Була налита густо тихим гулом… З цигаркою крививсь дівочий рот. […]...
- ФУТБОЛ НА МОНАСТИРСЬКОМУ ПОДВІР’Ї …такої зелені не бачено сто років, а може, й більше! Все вповите нею. Ліси кущів безмовні та глибокі: вигадуй річку, […]...
- “Стоїть мені моя гірка зоря…” Стоїть мені моя гірка зоря… Моя єдина зоре-пересмуто, На землі злі, на зморені моря Твій віщий погляд сяє мені люто. […]...
- ЦІКАВА БАБУСЯ Розказував людям лектор про будову світу, Про планети і про Землю, про її орбіту. Під кінець одна бабуся встала та […]...
- 1. ТИША МОРСЬКА В час гарячий полудневий Виглядаю у вiконце: Ясне небо, ясне море, Яснi хмарки, ясне сонце. Певно, се країна свiтла Та […]...
- АБИ ВЗЯВ Прийшов жених у хату до Марини Просити руки в тата й мами. А ті йому зраділи, наче сину: – Бери […]...
- Треба зібрати стільний посуд треба зібрати стільний посуд підлити вазони відписати листа роздати все найдорожче треба бути готовою як увійде мій гість на морському […]...
- “Нас польський круль садив на гострі палі…” Нас польський круль садив на гострі палі, Султан турецький вішав на гаки, Щоб ми не йшли у волі квітники І […]...
- О, ЧОМ, ДУНАЙ? О, чом, Дунай, о, чом, тихий, О, чом же ти не рожевий? Чо пісочок не перловий, Бережечки кришталеві?.. Я би […]...
- МЕЧ ЗЕМЛЮ РУБНУВ, У КРОВІ ПОТОНУВ Над нами висів меч, нині спадає, І крушить він нас – аж лихо волає. Над Авеля кров’ю земля голосила, А […]...
- СВЯТ-МИКОЛА Зимою бачу ще свою вітчизну, Як вод замовкне сопілкова гра, Дзеркальним замком стане водограй, І ляже на ліси тяжка білизна. […]...
- ДЕРЕВО Вітри розносили сонця і сіно, Піском заносячи усесвіт, І очі грузнули від невбиральних видив. І крик, що коливав рівнину, Висів […]...
- “Ой там зажурились стрільці січовії…” Стрілецька пісня Ой там зажурились стрільці січовії, Як Збруч-річку проходили, Що стільки народу впало за свободу, Встояти не було сили. […]...
- МАТІНКО Матінко моя старенька, Обличчя – поморщене яблучко, Волосся – бабине літо, Дай пригорунти тебе до душі, Я стану навколішки, щоб […]...