Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“На сіні, що срібліє над кущами…”

На сіні, що срібліє над кущами,
завмерли дві душі в легких тілах.
Я знаю,

хто прикидав їх пластами.

Нас кличуть, мила,

душі у сінах.

Живе, скажи, чи неживе створіння
тут нипає, стискаючи горби?
Оце, обдерте глодом озвіріння,
оце проміння пекла полюби.

Бо ось надходить мить –

і пахне м’ята.

Барвінок пахне –

забирає зір.

Чужим, навскісним запахом зайнята, –
ти є. Півдухом перловидних нір –

ти є. Паду, німію – все, доволі!
Є ти. І тільки ти. І доки ти –
оці кущі,

потовчені і голі

в своє важке волосся заплети.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)


“На сіні, що срібліє над кущами…” - ГЕРАСИМ'ЮК ВАСИЛЬ