Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






БАЛЯДА ПРО ВІТЕР І ДОЩ

Вітер, що в яворовій чуприні
Моргав крізь сон,
Аж явір скрипів старими скрипками,
Ковтнув із просоння усмішку дівочу,
(Блискавицю, а він і не знав).

Дівчина мила конопляні коси в ставу:
“Вітре, біжімо погратися в піжмурки!”
Дзвонила сережками з вовчих ягід,
Віяла віями з кухлика личка, –
“Зовсім розпещена”, – думав вітер.

Вітер сказав їй: “Годі,
Не тягни мене за рукав,
Не капай за комір,
А то я розмазаю по стерні твоє плаття,
Пусти ж мене, ти, сяка-така!

В мене не має часу, я ладен
Налякати страхопуда серед маківок,
Розігнати три копи вітрогонів зі школи,
Затанцювати гопака на майдані,
Одним словом – корисну робити роботу!”

Дівчина сіла собі на горб,
На брови насунула хмаряний гриб;
“Хіба помиритися?” – думав вітер.
Але вона заплітала веселку в дрібушку
Й дивилася через річку.

Вітер пішов із руками в кишенях,
По завулках посвистуючи.
Всі гадали: он – пройдисвіт!
Коли він уперто старався не думати
По пустунку у вовчих ягодах.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)

БАЛЯДА ПРО ВІТЕР І ДОЩ - ВІРА ВОВК