Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






БАЛЯДА ПРО ЧАКА

Палить сонце сокир,
Хмара в кущах шелестить.

Туди вона бігла,
Віття за стан ловило,
Вітер гнав – не догнав.
З’явився король:
На взорі палати
Новий обеліск:
– “Де срібний дощ?”
В пилюзі пасовисько,
Гине табун.
Каже чаклун: “Ти – король”.
Вітер гарячий
Спиває криницю,
Сохнуть поля.
Каже чаклун: “Чак дасть дощ
За діву з косою до пояса”.
(Хижість кохання
на жертовнім столі
жорстоких богів).

Туди вона бігла:
Світила зубами,
Уста – розкраяний сміх.
Слухав король.

Каже чаклун: “Чак дасть дощ,
Як кинеш діву в провалля”.
Гине табун…
Впиває жах пополудня,
І тіло вже тамбурином
У пальцях самого Чака.

Палить сонце сокир,
Хмара в кущах шелестить.
Вітер на стежку приляг,
Крок зомлів у траві,
Лиш ящури по руїнах…

Чак забрав діву
Собі на принаду.
Де срібний дощ?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

БАЛЯДА ПРО ЧАКА - ВІРА ВОВК