XLVIII. “Зостались…”
Зостались
лиш твої
уста,
на яких
вмерти,
немов розп’ятому,
як на м’якому
й теплому
хресті!
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ПОКЛОНІННЯ ІДЕАЛЬНІЙ ЖІНЦІ III Я мусітиму розсунути стільки квітів, важких, як стегна і жіночі груди, щоб тебе знайти, ти стоятимеш обвішана гірляндами свого тіла, […]...
- ПОЕТ За Бодлером Каже дівчина поетові : “Твої очі є два сині телевізійні екрани, що показують два різні види на битву […]...
- XLIII. “Де ти?” Де ти? У лябіринті твого тіла тебе шукаю. Немов луна, літають мої руки по білих коридорах твоїх членів. Знайти, як […]...
- ЧОЛОВІК ІДЕ В САД ВЕСНОЮ Ще ніч, і сад тихий, неначе він сам тримає себе в тайні, і відчиняються двері хати, тихо як уста у […]...
- “Коли ти в білому прийшла…” Коли ти в білому прийшла Й нагнула постать тонкостанну – Умить розтанула імла Важкого темного туману. Немов жаркі твої уста […]...
- Сотворіння саду …ми сад в якому виросли дерева уста в уста мов білий подих саду де слива ледь волога і рожева цвіте […]...
- МОЇЙ ЛЕОНОРІ П’яний сонет Ні, тебе нема, нема на світі, Ти з’явилася у ніч осінню, І уста твої, уста напіврозкриті Я зустрів […]...
- “Ти співвітчизника скручуєш в ріг…” Ти співвітчизника скручуєш в ріг, немов так навчили батьки. Твій тато маржину любив та беріг, не йшов по траві навпрошки. […]...
- “Невже твої уста-коралі…” Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, […]...
- НЕСПОКІЙНИЙ СОН В сні неспокійнім, скажи, кого ти шукав? Якого спокійного дня, чиєї руки? Якої блакиті, яких благодійних трав, яких богодайних слів, […]...
- ПІД НЕБОМ ВІЧНОСТІ “Хресту Твойому покланяємось, Владико, І святеє Воскресення Твоє славимо…” Ти Той, що возвеличив терпіння, принявши терновий вінець замість корони, а […]...
- X. “Не знаю, що це за ріка…” Не знаю, що це за ріка, яка несе мене, як поїзд, далеко від усього, яка поставила мур руху між мною […]...
- “Опали з яблунь визрілі слова…” Опали з яблунь визрілі слова, і з груш слова дозрілі теж опали. І поля недоорана глава натхнення, як метелиці, заждалась. […]...
- ДОНЕЦЬКА НІЧ Квапливо поїзд десь прогримотів, Гудуть дроти надвищених напруг, І цвіркунами ніч дзвенить навкруг, І ти вслухаєшся у дивний цей мотив. […]...
- ДО ОДНОГО СВЯТОГО В старих сандалях, волосяній рясі, Ти йдеш крізь місто на гарячий брук, Підносиш білість непорочних рук Благословенням на брудне і […]...
- “Чи й ти ішов крізь ніч?” Вона така, як море, що заливає все. Безмежжя. Самота. Стихає горда річ, бо маєстат покори ключем нових пізнань замкнув твої […]...
- “Одна умова є між нами…” Одна умова є між нами: Якщо ти мій надійний друг, Умій прийняти грізні злами, В яких скресає вільний дух. Не […]...
- “Чому так посмутніла ти?” Чому так посмутніла ти? Невже тому, що побачила, як жабенятко в теплому струмку сніжинки ловить ротом, гадаючи, що це комахи […]...
- Гасне день Гасне день, Туман долину слонить, В садах біліє цвіт вишень, Між листям вітер дзвонить. Прийде ніч, Така багата в чари, […]...
- XXI. “Розбитий…” Розбитий, немов вікно, думаю про те, що не станеться. Не поведу тебе за руку, білу, неначе яблуня, в свій дім! […]...
- МІСЯЦЬ З М’ЯТИ Місяць з м’яти, уста з міста на рентгенівських мостах м’ясо шукає своїх свічок, пальці – найдовших перспектив, щоб до них […]...
- РОСІЯ Країно, що страждаєш на комплекс материнства і обмотуєш інші нації колючим дротом своєї любови, хіба не знайдеться серед твоїх синів […]...
- “А чи оглух і вже тебе не чую…” А чи оглух і вже тебе не чую, Чи у мені заснув духовний зір? Твій погляд скрізь – ошую, одерную, […]...
- “Вже бракне слів. Важка хода пера…” Вже бракне слів. Важка хода пера. Рипить воно, немов правдавній спомин. Але мені ще не прийшла пора летіти в ірій […]...
- ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ЕТЮД Далекі села і міста, Дорога – як струна. Недоціловані уста. Події. Імена. Вокзали. Візи. Суєта. Готельні номери. І дні складаються […]...
- ЗА НАС За нас, оспалих і німих, За нас, навиклих до кормиг, За нас, розсварених нікчем, За нас, шматованих бичем, За нас, […]...
- ДУРНИЙ ТОЙ СВІТ Дурний той світ, сліпий на все І бреше, що несила, Про тебе злобну вість несе, Що ти є дрантя, мила! […]...
- ПРИЙДИ ДО МЕНЕ Прийди до мене стежкою світанку, як почуєш з нив зелені голоси, як небо вихилить блакиті склянку, хлюпне сонцем на твої […]...
- ГОЛОСІННЯ По тобі на постелі форма задубіла, і я сама! Не можу збутися слідів твоєго тіла, ні кинутись у наготі грудей […]...
- “Зажурились галичанки через тую зміну…” + *** Зажурились галичанки через тую зміну, Що відходять усусуси та й на Україну. Хто ж нас поцілує в уста […]...
- НЕЗАКІНЧЕНИЙ ВІРШ Як повні відхлинуть, як потоки, відбурхавши, окреслять береги струмками, річками і ріками – перші грози відчинять двері теплому дощу. Тоді […]...
- “Чому себе я так неволю…” Чому себе я так неволю, чому за все, що не таїв, я маю тільки згусток болю – уста зневірені твої? […]...
- ПІСНЯ НЕЗНАНІЙ Твою смагляву шкіру мазали оливою південні ранки, сонце рум’янило пополуднями твої уста. Небо хлюпнуло тобі в зіниці, де весною кільчиться, […]...
- 5. Вечір із прабабкою як я мала п’ять років у нашій комірчині поселився маленький чорт я носила йому їсти говорила з ним бувало коли […]...
- ПЕРШИЙ СНІГ Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, немов пророк, в якого серце хворе. Як важко дихати […]...
- СТИЛІЗОВАНІ ГАЙКУ 1. твоє обличчя розщепилось на кінчихах моїх нервів 2. у вусі – шкірка твоєї пісні прилипла і голубить 3. бачу […]...
- ЧОЛОВІК РОДИТЬСЯ Хоч ще не став собою, на те, щоб ним стати, виконує своє перше завдання, повзе під гору м’яса, дорогою теж […]...
- РОЗМОВА ІЗ ЗАОКЕАНСЬКИМ ЗНАЙОМЦЕМ Він в Англії завершуючи тур, Був у музеї воскових фігур. Як нашою горілочкою впився, Побаченим зі мною поділився: “…Мадам Тюссо […]...
- СТАРІ ЛИСТИ Старі листи – як вигасла зола, Не жди від них ні світла, ні тепла. Перегоріла, перетліла ватра, І ворушити попелу […]...
- “Колись давно тобою марив…” Колись давно тобою марив, та розлюбилися чомусь твоїх очей тумани карі і охололии попіл уст… А в згадці, радістю повитій, […]...