ДЕХТО НЕ ХОЧЕ ВМЕРТИ

Related posts:

1. “Втомилась доля й хоче відпочити…” Втомилась доля й хоче відпочити, на тінь мою лягла утоми тінь. Кресала камінь зволожнів… То чим би я міг спинити […]...
2. “Скиртуєм час на вітрові століть…” Скиртуєм час на вітрові століть (Аж ген під небом сиві скиртоправи). Посеред світу скирта та стоїть В царині Батьківщининої слави. […]...
3. МЕНІ НЕ СТРАШНО Мені не страшно, не страшно, Боже! Шо я, гей трам, без сили, Упаду з зойком на смертне ложе, На зимне […]...
4. “Не хоче друкуватися поет…” Не хоче друкуватися поет, Щоб дріжджами для когось не ставали Рядки, що тихі ночі наспівали… Що – як (Малюнкові) стило […]...
5. “На стрімчастих скелях…” На стрімчастих скелях, Де орли та хмари, Над могутнім морем, В осяйній блакиті – Гей, Там Розцвітали грози! Розцвітали грози… […]...
6. “Мені відкрилась істина печальна…” Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна. Через віки, а то й через роки, ріка вже стане спогадом […]...
7. НАД ЛИМАНОМ Сонячний дім твій за синім туманом, Там, над лиманом, де ранок – мов скло… Що то вже біле чаїне крило, […]...
8. FINALE І Як лилики у тьмі, кружляють наші душі Над глобом вічних мук, і скорби, і знемоги І упорчиво ждуть, коли […]...
9. МАЛИЙ ПОЕТ Я знав його, і болісно було. Він говорив про зорі, туберози, вкривав волосся піт туберкульози, і сині смуги креслили чоло. […]...
10. НАПЕРЕДОДНІ Олегові Ш I Коли приходиш ніжний і шумкий, І дзвоном слів перетинаєш спокій, Мені здається – весняних потоків Пливуть бурхливі […]...
11. Осінь Осінь стоїть за плечима. Гляну на поле чи ліс – Перед моїми очима Все мені миле до сліз. Часу хода […]...
12. “Між тих же круч стрімких, високих…” Між тих же круч стрімких, високих, Пливе ріка його широка І ген тополя, як перо, Стоїть умокнута в Дніпро. 1972 […]...
13. “Скільки раз вже гинули сніги…” Скільки раз вже гинули сніги, Скільки раз тепло долало зиму, А ми все, неначе береги, Що ріка роз’єднує незрима. Тягнемось, […]...
14. ВБИВСТВА Ножі, як стрілки годинників, досягають означених місць, і, наче звук дзвінка по хаті, розходиться по тілах біль. – Це так […]...
15. КЛЕН Ріка з Копетдагу, стрімка і студена. Упала до ніг невисокого клена. А він, учепившись корінням в каміння, Висить над проваллям, […]...
16. МОНАХ І СМЕРТЬ Монах: Смерть – мій учитель, мій брат і мій рід, З смерти зродивсь я, до смерти – мій хід. Все, […]...
17. (ЗАМОК) Прогулянка кіньми – велика приємність. Та нам зостаються лиш кухні в задвірках сецесій – просторі прокурені гнізда, де гори немитого […]...
18. “Я спокійно б лежав під вагою століть…” Я спокійно б лежав під вагою століть, Я б давно вже й землею став, Але ж бісова дівка на кручі […]...
19. ВИ БАЧИЛИ МОЮ МАМУ? Ви бачили мою маму? Он в одежині подертій Сіла на камінь, чекає, хто б їй картоплю доніс… Сіла перепочити – […]...
20. “Ідуть і йдуть у Києві дощі…” Ідуть і йдуть у Києві дощі. Намокли парасольки і плащі. Пливе на річку схожий тротуар, – Ані зірок, ні сонця […]...
21. CIRCUS VITAE Дівчинка, ледве чотири рочки, йде з мамцею, тримає за вулицю світ, як напханого паяцика за обстрімкану руцю, в білім колись […]...
22. Так починається життя так починається життя так воно кінчається дощі впадають у води підземні нуртують ключі під бруківкою площі теплі мов пульси мов […]...
23. НЕМАЄ БОГА Немає Бога, як немає причини плакати чи сміятися, усе відбувається так, як могло б не відбуватися, усе існує так, як […]...
24. “Чомусь життя здається грою..” Чомусь життя здається грою, Що має підсумок і звіт. Мій фініш десь не за горою – А там… Прощай, недобрий […]...
25. НІЧ У ЛІСІ Посеред ночі скрикне птах – І ворухнеться в серці страх. І вітер сполохом війне, І щось містично-неземне Шелесне в соснах […]...
26. “Вогонь не гуде. Дим не валить…” Вогонь не гуде. Дим не валить. Страху нема за стріху. Не вийшли кричать, бігать, гасить. Дзвонів не чути. Тихо. І […]...
27. ДОЛЯ Наснився мені чудернацький базар: під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. Одні […]...
28. “Не раз, бувало, думав я про смерть…” Не раз, бувало думав я про смерть, Не про страшне і непідкупне жниво, І не про те, як мовиться правдиво, […]...
29. У ЛУЗІ В усі дзвіночки Вітер дзвонив В лузі, в гаю, в просторі. Дівчина йшла, Дзвеніла вся Лугом, гаєм, простором. Вітер затих, […]...
30. “На захід сонця моляться тополі…” На захід сонця моляться тополі, Вертають люди з поля до села. Яри й долини залива імла, І встали зорі, несміливі […]...
31. ЗАСУЖДЕНИМ Як ми можемо жити, сміятись і дихать? Як могли ми чекати – не битись, а спать В ніч, коли у […]...
32. І Є НАРОД На сизих пагорбах рясне село горіє, І сірі вітряки докрилюють свій вік. В брунатних берегах ріка багряна мріє, І гай […]...
33. “У безгомінні раптом подало…” У безгомінні раптом подало Свій голосок несмілий джерело. За сотню кроків розлилась ріка – Воно ж в сухій долинці витіка. […]...
34. Нас зостанеться двоє нас зостанеться двоє і життя золоте і настояна хвоя наші сни обплете за дощами і димом як безодня тонка разом […]...
35. БАЗАРУ ПРОПОВІДНИК Він роздмухує дзвін, як рукав, На тілі у нього замість руки ріка І кілька гаків, щоб тримати маркізи над прилавками. […]...
36. БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА О. БОРКАНЮКУ …А він – стоїть на постаменті: “Візьми у наших гір снаги. Ми вибороли їх у смерті, щоб мерли наші вороги! […]...
37. ПРОЩАННЯ З ДОМОМ Я вернулась додому і нарешті збагнула, Що мені він чужий і йому я чужа, Бо нема в нім того, кого […]...
38. Ряска У старому, занедбаному парку Я стояв над ставком, Покритим зеленою плівкою ряски, І думав: Колись цей ставок був прозорий, Слід […]...
39. РОЗМОВА РУДАНСЬКОГО З ДНІПРОМ Ой, стоїть захмарена гора та й над Чорноморем. Чую голос хвилечки Дніпра… Дніпре, поговорим! Ось лежу я посеред гори, де […]...
40. НАРОДЖЕННЯ СЛОВА У сонці-слові плаче дитинча. У цю хвилину, чисту і велику, Те немовля заходиться од крику І світ чудується: як довго […]...