Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






БІЛИЙ КІТ

Вертаючись
пізно вночі
до готелю,
заляпаний
від голови до ніг
пітьмою,
майже випускаю
надвір
білого кота,
що струмком молока
хоче витекти
крізь щілину
в дверях,
піднімаючись сходами
до кімнати
думаю
(надіюся),
чи він бува
не захоче
зайти до мене,
що він і робить –
стрибає без вагання
на ліжко
(роки практики,
очевидно!),
калюжею розливається
(лягає на бік)
на нім,
муркоче гучно,
мов щоб не тратити
часу,
і терпеливо жде,
коли підходжу
до ніг ліжка,
він суне лапу
між щаблі,
обережно б’є нею
мій палець,
як мишку,
якій борони Боже
щось заподіяти,
граюся так із ним
щось з півгодини
в яскраво освітленій,
затишній,
кімнаті,
вперше
від довшого часу
спокійний внутрі,
ніби нічого
зі мною
не сталося,
ніби я знов
дитина,
голова родини,
окружений
стінами
сімейного життя,
з квітчастими шпалерами
щастя
на них.

Чорна,
бездонна ніч
життя,
яскравим колом
кімната
посеред неї,
зі мною
в центрі,
білий кіт,
як горнятко
теплого
молока.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

БІЛИЙ КІТ - ТАРНАВСЬКИЙ ЮРІЙ