ХВАЛА ЖИТТЮ
Моїй вічно молодій Бабуні,
Михайлині Чайковській, в її 75-тиліття.
На фотокарточці далекий світ:
під капелюхом віденської моди
ховає грацію своєї вроди
дівчатко, що йому п’ятнадцять літ.
Воно не знає ще доріг життя,
що виписані в паспорті у долі:
екстаз кохання, іспитів недолі,
ні болю, що не має забуття.
Та вже горить в очах elan vital,
наснага для далекого маршруту,
лік на апатію – життя отруту,
що роз’їдає, як іржа метал.
Це – щедрого буття простий секрет,
це – паливо нестримного горіння,
що над кордони, понад покоління
людського серця розіпне намет.
Щодень вестиме чарівний рушій
у свіжість досвіду, у свіжість думки,
і вічну молодість віддасть в дарунку
за благородну повноту душі.
Їсть фотокартку ненаситний час,
присипав попіл звалища імперій –
– в живих очах, не тільки на папері,
elan vital і досі не погас.
Закон життя – безперебійний рух:
вся радість в будуванні, не в споруді.
Свою любов, свій труд віддавши людям,
плекаєш власний вічно юний дух.
1965
(3 votes, average: 4,00 out of 5)