Мандрівки

Related posts:

1. НАМИСТО Суниці на стеблах, заховані в мох, – намисто для тебе. Намисто для двох, бо губи спікає, холодні, як лід. Стебло […]...
2. НЕМАЄ БОГА Немає Бога, як немає причини плакати чи сміятися, усе відбувається так, як могло б не відбуватися, усе існує так, як […]...
3. РОЗПУСНА ВДОВИЦЯ (Фрагмент із поеми “Мандрівки серця”) Вечір-мисливець підстрелене сонце несе у сірому ягдташі. Тягнуться хмари – скривавлені крила – по травах, по обрію, по душі… Уже […]...
4. “Оприкінці моїх важких стежок…” Оприкінці моїх важких стежок Впаду перед тобою на коліна – В пухкий сніжок, на теплий моріжок – Безсмертна земле, вічна […]...
5. “Зійшла зоря на голов…” Зійшла зоря на голову І зачепила променем Чуття мої оголені, Немов болючим спомином. І чим тебе порадувати, Незгасна зоре ясная? […]...
6. “Гіркий, о мудросте, твій хліб…” Гіркий, о мудросте, твій хліб, Нелегкі досвіду уроки… Як молоді співали кроки, В гарячих пальцях танув лід! Дзвеніла тятива дороги, […]...
7. СУТІНКИ Як залягають сутінки в кімнаті, Я не лякаюся нічого й не боюся, В кирею самоти я щільно огорнуся, Гляджу на […]...
8. НА ВОЛИНІ Весела повінь луків, Струмків, гаїв, лісів, І злива перегуків Пташиних голосів. Озера срібні й сині Серед квіток і трав. Ніде […]...
9. У березовім гаю Незаймані, цнотливо-білі Берізки юні в царстві трав. Крізь крони гаю поріділі Синіє небосхил і став. І плинуть хмарки кучеряві, І […]...
10. “першого зову вівчаря…” першого зову вівчаря і не тільки тому що над ним сіяла зоря двадцять століть тому що був першим кому благу […]...
11. “Зеленими листками шумлять старі ліси…” Зеленими листками шумлять старі ліси, Десь линуть над вершками таємні голоси. Вітри лісам шепочуть казки зелених гір, Тихесенько бренькочуть на […]...
12. ПОДОРОЖ ПО КОХАННЯХ 1. в полі червоніє кров дозріння де-не-де сивіє жмут питань ти по кладці переходиш в осінь і збираєш залишки кохань […]...
13. ПЕРШИЙ СНІГ Копаються гави в одвійках, І скляно дзвенить од стежок. Спокійно по косих лінійках Спускається перший сніжок. Шликами стовпці голомозі Вбирає […]...
14. Шелест шелест падаючого листя мов твоє молитовне шепотіння викликує мене з трав а я пахну сіном...
15. ЛЕБІДЬ Як ляже трупом день На сонне лоно трав І вкриє чорний шовк Засмучені поля, – Я чую крик пісень, Той […]...
16. “ти повільно шукав їх лялькових осель…” Сергієві Пантюку Сергієві Пантюку ти повільно шукав їх лялькових осель поза межами лоскоту (ніч захмеліла), і до гречного тіла тулилось […]...
17. ЧОТИРНАДЦЯТЬ 1. Зітреш, цілуючи уста, прилипне дотик їй до шкіри, тоді без дотику впадеш в зневіру. Загусне віддих на губах, затиснуть […]...
18. ШКІЦ ВЕСНИ Гомін, гомін.. Аж у березні – начало. Забалакало травою попід схилами. Закурликало з-під сонця, заячало. Протоптало ті стежини, де ходили […]...
19. “Вимережить пісню – голубині крила…” Вимережить пісню – голубині крила, щоб у ній блакитно далечінь замріяла, щоб у ній заграло шумовиння трав, я слова таємні […]...
20. ВЕСНЯНА НІЧ Настурцій ніч і ніч конвалій Пливе музика радієва. В саду тривожний жду – ніч палить – тебе, далека зоре, Єво! […]...
21. “Верхи й ліси вже хтось нашепотів…” Верхи й ліси вже хтось нашепотів своїми віршами… Не шумом вічним я сповнений, а спійманий на відчай незнаним гулом і […]...
22. БЕРЕЗОВСЬКИЙ. БЕЗВИХІДЬ До горла – бритву, і кінець! І вже не треба ката, І закривавлений вінець – За всі борги розплата. Рвучкі […]...
23. ПІСНЯ Кинув чумак село рідне, щоб шукати долі інде. В сірій свиті, йде не хутко ще й з верби пригубив дудку. […]...
24. З Максиміліана Волошина СОНЕТ Стемнілим золотом і жовчою напоїв Вечірній час горби. У млі червоно-бурій Жмути кошлатих трав, мов у звірячій шкурі, В огні […]...
25. “Звичайна собі мить…” Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином. На росах і дощах настояний бузок. Оця реальна мить вже завтра буде спомином, […]...
26. СКОВОРОДА Піти, піти без цілі і мети… Вбирати в себе вітер і простори, І ліс, і лан, і небо неозоре. Душі […]...
27. СОН У СОЛОМ’ЯНІЙ КРЕСАНІ Тільки мій сон У солом’яній кресані Блукає між буками, Шукає Довбушевих скарбів На горбі дерев’яного дому, Ставить капличку з паперових […]...
28. Я Я в себе дома в княжій палаті та в хаті рибалки. Я їм золотою виделкою і дерев’яною ложкою. Мені любі […]...
29. Я I… я ніколи жодної речі не вгадував (на віть всесвіту) міг би так не цілком можливо найменший немов найкращий (майже […]...
30. “Пекучий день… лісів солодка млява…” Пекучий день… лісів солодка млява… смага стежок… сонливиці левад… Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать. Краплини перші […]...
31. ГУЦУЛЬСЬКА НІЧ Ніч у киптарі, вишитому жоржинами, – Молодиця розпалена в танці : Розвіяна хустка, розтоптані постоли, І намисто розірване бренить зорями. […]...
32. Канна світанна канна світанна китайка у вітрі фенікс у танці водограй крови в зелених лезах земельна рана серце навстіж...
33. ПІСЕНЬКА ДО СНУ Не думай! Спи! Думки – отрута щастю. Цвітуть дві тіні – дві лілеї чорні. Не думай! Спи! До всіх скорбот […]...
34. “Без назви, але без гіркоти…” Що вдієш, просто часу не було своєчасно життя прожити. Спочатку довелося почекати, поки війна стане спомином. Потім – зробити свій […]...
35. РОДОВІД Мій родовід починається Від стрункої ялиці І мосяжного дзвона. З-під кореня ялиці Пробилося джерело Вольового потоку. Світилося люстром Беркутові в […]...
36. МОЇ СТЕЖКИ ПЕРЕСОХЛИ СПРАГОЮ Іди тепер сама. Хай сонце розбивається об крик твоїх грудей, що плачуть спомином, хай вітер в’яне на розп’ятих спідницях, – […]...
37. “Диха гірко, по-весінньому…” Диха гірко, по-весінньому Вітер білий. Що намисто темносинєє – Ллються тіні. Ніби глечиком полив’яним Вщерть налили, Потопили гори в синь […]...
38. “В день молодого сонця, коли в росі трава…” В день молодого сонця, коли в росі трава й під голову лежачу вода не підплива, коли очима в’яжеш повітря у […]...
39. Із смерти квітки хтось вийшов із смерти квітки хтось вийшов у смеркання дівчини й коня ляком порожнього поля у очах випитого небом сурмача заскоченого трояндовим […]...
40. СВІТАНОК З ПИЩАВКОЮ НА ХВОСТІ В повітрі нору – з кришок сну – борсук, І потекли провалля і смереки По висхідній – у куб чотириокий. […]...