“Гаї шумлять…”

Related posts:

1. ЛІСИ ШУМЛЯТЬ Ліси шумлять, так шумлять ліси – день і ніч… день і ніч… Я глибоко в домі, в незнайомому домі роками […]...
2. СОСНИ Є щось журливе в колиханні сосен У дзвоннім шепоті похмурих верховіть Блакитить небо в душу шле привіт А на душі […]...
3. “Про що мені шумлять ліси…” Про що мені шумлять ліси, Про що видзвонюють діброви? Погідну днину принеси, Мій світе ясний, чорнобровий. Затихни й вітром оновись […]...
4. “Гаї шумлять біля потоку…” Гаї шумлять біля потоку, Де хвиль весняна течія. Прощай, кохана кароока, Прощай, пораднице моя. В далекий край я від’їжджаю, А […]...
5. В КІНЦІ ГРЕБЛІ ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ В кiнцi греблi шумлять верби Що я насадила… Нема того козаченька, Що я полюбила. Ой немає козаченька, – Поïхав за […]...
6. “За стінами хати шумлять явори…” За стінами хати шумлять явори, У грубі жаріють вуглини. Під вікнами скиглять осінні вітри, Гойдаються перші сніжини. Надходить зима. І […]...
7. “Хвилюють, ходять, шумлять жита…” Хвилюють, ходять, шумлять жита, Злотисто-жовті, украй налиті, Над ними неба блакить свята, Ані хмаринки у тій блакиті. Співає срібна в […]...
8. “Зеленими листками шумлять старі ліси…” Зеленими листками шумлять старі ліси, Десь линуть над вершками таємні голоси. Вітри лісам шепочуть казки зелених гір, Тихесенько бренькочуть на […]...
9. ДИЛЕМА Ні від себе втекти, ні себе наздогнати, Із собою нелегко, а без себе – це жах, Сновигатись бездумно від хати […]...
10. “Над річкою, у затінку верби…” Над річкою, у затінку верби, Шепнула квітка вітрові: люби. Він колихнув зеленим шовком трав І коло неї сам шовковим став. […]...
11. “Як увечері блукаю…” Як увечері блукаю По задуманім гаю, Чую серцем коло себе Постать ніжную твою. Чи не твій вуаль се білий, Чи […]...
12. ЗАХОДИТЬ СОНЦЕ Праворуч – сонце і пожежі! Палають гір високих вежі, Палають хвилі вогняні, І хмари в димі і огні. Ліворуч – […]...
13. “рис твоїх до шкла не завернути…” рис твоїх до шкла не завернути це відбиток а життя тонке у скутарі крику гони скель чути а не видко […]...
14. СТАНСИ 1 День січневий підійняв завісу, Світу возвістив про час Різдва, Сонце легко виплило з-за лісу, Наче сокіл зринув із гнізда. […]...
15. ШУМ ОСИК Бентежний шепіт, трепіт – шум осик Під теплим цим передосіннім вітром Посеред ще незгаслої краси, Де буйно так перецвітає літо. […]...
16. ВЕСЕЛКА Соняшно. Мию авто. Пензель зеленого вужика малює кольорову веселку. Милуюся. Чи моя саморобна веселка менш реальна, як та, що після […]...
17. “Гей, знаю, що не підеш ти в життя за мною…” Гей, знаю, що не підеш ти в життя за мною, В життя, що мріє тінню беззвіздної ночі, А прецінь серед […]...
18. ОСІНЬ МІЖ ГІР Пустіє між гір І щовечірньо осінь ходить над бухтою Зорі холонуть. Звідки звідки ти вітре холодний? Звідки твій шепіт шепіт […]...
19. “Ну як би я міг без твоєї усмішки…” Ну як би я міг без твоєї усмішки? Не міг би я бачить ні трав колихання, ні погляду гір, ні […]...
20. “Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила…” Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила. Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. А тепер я в тебе […]...
21. “Ой, була собі Оксана…” Ой, була собі Оксана, та як був собі Іван… Та схопилась шура-бура, ще й любовний той роман. Ах! ах! Темні […]...
22. ДЕРЕВО Ось це дерево. Розлога крона. Кора гладенька, тепла. Я посадив його В день народження моєї матері. Це було давно: Мама […]...
23. “Білокорі берези на тихій розмові із кленом…” Білокорі берези на тихій розмові із кленом: я їх слухаю заздро: ось цю треба б вивчити мову! Дуб листи мені […]...
24. “Дев’ять днів, а потому сорок…” Дев’ять днів, а потому сорок, а на рік з верхів як з небес ізійшов божевільний отрок і крисаню поклав на […]...
25. У березовім гаю Незаймані, цнотливо-білі Берізки юні в царстві трав. Крізь крони гаю поріділі Синіє небосхил і став. І плинуть хмарки кучеряві, І […]...
26. ДЕСПОТАМ (Уривки) А працю ту, що виросла із поту твого гарячого в жнива, що сипалося зерном через гору у кіш дубовий до […]...
27. “ЛИБОНЬ УСЕ ЖИТТЯ НА ПЕРЕХРЕСТЯХ…” Либонь усе життя на перехрестях, У пам’яті – стежки, шляхи, путі, А серце вперто знов таки береться Лихою звабою – […]...
28. НА РАЙДУЗІ ПО УКРАЇНІ Несуть дівчата просту хлібину, Рожевий хліб, на зорях спечений. Пахне всесвітом і руками жіночими. Пахне болем, думками Тараса, Пахне стріхою […]...
29. ТИ МОЯ! Ти моя! Ти моя! Ти моя! Ти моя, моя ясная мріє! Ще тепер пал в душі чую я, Насолодою серце […]...
30. БІЛИЙ СВІТ У білому світі біла долина яблуня з яблуком у вершині жінка сорочку над річкою шиє від білого полотна дні відтина...
31. САНДРО БОРТІЧЕЛЛІ Розписуючи семафор, – Не “Комункультівський”, а просто так, в пустелі, І не в пустелі, а між небом і піском, – […]...
32. ТЮЛЬПАНИ Червоне золото тюльпанів на сірім сонці – танці з лика і механічний сад мелодій, де в чорних дисках спить музика. […]...
33. АРФАМИ, АРФАМИ Арфами, арфами – золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена. Думами, думами – наче море кораблями, переповнилась […]...
34. КАШТАН Обіч мого вікна розпустив розгалужені крони, Наче крила тугі, молодий білопінний каштан. Я милуюся ним і долаю життя перегони, І […]...
35. “Як все живе, поволі умираю…” Як все живе, поволі умираю І знаю: на краю – пекельне зло… Вже цілу вічність я тебе кохаю, А ніби […]...
36. ЛЕБІДЬ Як ляже трупом день На сонне лоно трав І вкриє чорний шовк Засмучені поля, – Я чую крик пісень, Той […]...
37. Утечя Ігоря з неволі Степовий майновий ранок, Не здригнеться море трав… Схід поволі розцвітає. Ось і сонце! Ігор встав. Степ в росі… Пташки щебечуть… […]...
38. “Відлебеділа, ніби мить…” Відлебеділа, ніби мить, Як дивен сон – поза літами. А щось болить… А щось болить.. А що болить – позамітало. […]...
39. ЗАСКРИПІВ ЛІС З ранку повіяло вітром з півночі – Замело. Спить село В лінощах. Застогнав зашумів заскрипів ліс Темною нічкою Шумить нід […]...
40. О КОСМОСЕ ВЕЛИКИЙ НАШ О Космосе великий наш, безмежжя розпрозорене! Ми із Землі блакитної мчимо у далі зоряні. Ми всі до тебе звикнемо, раніш […]...