7. VAE VICTIS

Related posts:

1. НАОДИНЦІ З КНИГАМИ Зоря людської мудрості нас кличе. Шикуються книжки, немов бійці. І золотом на спраглому обличчі відблискують бугристі корінці. О, вічні книги, […]...
2. ЗАБЛУДЛИЙ ОГОНЬ М. І. Степанову То повіє, то ущухне Буйний вітер на роздолі… Глянь – мигне та й знов потухне Огоньок заблудлий […]...
3. НАДІЯ Не зітхай так безнадійно, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй ще подвійно, З лану битви не тікай, Глянь на […]...
4. VAE VICTIS Я знемігся, згорів… Моє серце на попіл зотліло. Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга, І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде […]...
5. “Благословенна щедрість! Все від неї…” Благословенна щедість! Все від неї, Від щедрости думок, сердець і рук. Краса сповита матір’ю-землею Від щедрости страждань її і мук. […]...
6. ФАНТАЗОЦИРК Я околений жмутом моїх відчувань. Але я їй скажу, що вони всі – довкола неї. Захід над бухтою. Які засліплюючі […]...
7. ГЛЯНЬ ЇЙ В ОЧІ! Глянь їй в очі! – Пишні вії, Мов озера, обгорнули, Де блищать живі надії, Де страждання потонули. Глянь їй в […]...
8. ПІСНІ ЛАДОВНІЇ (ВЕСІЛЬНІ). При вечері Цвіт лугами, пшениця ланами, Ладо! Ладо! Батеньку мій милий, вечеряй ти з нами, Милий боже! Цвіт в віночки, пшениця в […]...
9. ЧЕРВОНІ РОЖІ Назовні дозріває ніч, ятріє рожами, згоряє запахом у ранок. Червона рожа кожного згоряє. І залишається непроминання, без життя....
10. “Ночі мої, зачаровані ночі!..” Ночі мої, зачаровані ночі! Відгомін в лузі дівочих пісень, Третіх півнів заклинання пророчі – Ті, без яких не народиться день. […]...
11. “Затям собі на віки вічні…” Затям собі на віки вічні, – Навіки в собі загублю, На березні свої і січні, На тихі тиші і на […]...
12. 18. Два ангели славлять твоє чоло Два ангели славлять твоє чоло тяжкою короною, але тобі здається вона тільки вінком з конвалій, і твої шати крилами з […]...
13. БІЛЯ ВОГНЮ Біля вогню, опівночі, у полі – Високі зорі, думи урочисті – Сидять собі, вечеряють поволі В тісному колі друзі-трактористи. Постав […]...
14. IX Allegretto. Сад-пантеон САД між землею і небом ніби міст підвісний ніби міст підвісний провисає між небом і долом земним САД наче міст […]...
15. 6. МОЛИТВА Молися за нас, безвірних, премудрості Божій, Оранто. Молися, щоб ми тривали, як ти триваєш віками, щоб став Пантократор суворий на […]...
16. “Рось, Росава, Роська, Роставиця…” Рось, Росава, Роська, Роставиця, Вись Мала й Велика, Ташлики… З вас усіх не встигну причаститься, А гадалось, житиме віки. Все […]...
17. СІЙСЯ-РОДИСЯ Сійся-родися, жито, пшениця!.. Перемішалися зерна, слова. Сіється інеєм, снігом яскриться дзівнь вітрова. Бризкає долу, дзвонить у скроні, в серце росою […]...
18. ІСУС ДАЖБОЖИЧ В Галичину, чи може в Галілею, Нам все одно земним, куди прийти, Дажбога син, піднесений землею, Шле в небо: “Отче […]...
19. “В борги, як в твань, все глибше загрузаєм..,” В борги, як в твань, все глибше загрузаєм І вікна віри гаснуть все, як поночі… Невтішені вчорашнім урожаєм, Надіємося знову, […]...
20. ХОРАЛ БЕТГОВЕНА Хай небо хвалить Творця не словом, А громом Його ім’я, Всі землі й води – Його престолом, О муже гордий, […]...
21. “Минає все, згаса, мов звук…” Минає все, згаса, мов звук, Що відлунав на віки вічні, А я в полоні милих рук Переживу і травні, й […]...
22. РОБОТА Хвала тобі на всі часи-віки, красо людської чорної роботи! Не терпиш ти сухої позолоти і доторку лінивої руки. Людська робото! […]...
23. БОЯРСЬКА ТРАСА Грає траса Боярки безкрая, і димлять кар’єри крем’яні. Хто сказав, що молодість минає? Ми в атаці. Ми ще на коні! […]...
24. Я СЛАВЛЮ НАРОДЖЕННЯ ЛЕНІНА Весною – сади зелені, Весною – квітують квіти, Весною родився Ленін, Щоб землю весною покрити! Як сонце весняне тепле Розковує […]...
25. “Щока та тінь, та тінні очі…” Щока та тінь, та тінні очі, І ми самі на самоті… І дощ цілує опівночі Кульбаби очі золоті. Десь кінь […]...
26. МІРАЖІ СТАРОГО ЗАМКУ Перебачили немало ці руйновища старі. Тут хребти собі ламали в давнину богатирі. Кров’яніли стіни вічні, і варягам навздогін, кликав ратників […]...
27. ОЧІКУВАННЯ Знову марчіє трава, всюди присутність утрати: час нерозталим словам з листям – назад прилітати. Затінок власних дерев вічно з собою […]...
28. “Світає…” Світає… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, В тумані загорнувшись, далекі тополі […]...
29. “Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу…” Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу, В снах узаконив, пізнав з поцілунку, Кликну: – Прийди! – І прийдеш неминуче Крикну: […]...
30. ОЗИМИНА Народжена якраз перед снігами, Зелена, безтурботна, молода, Знайома із дощами й холодами, Вона вже знає, що таке біда. Тепер її […]...
31. “Пашать нагріті сонцем спориші…” Пашать нагріті сонцем спориші, І жайвори купаються в блакиті. Люблю, коли у полі – ні душі І важко гнуться колоски […]...
32. ПРОРОЦТВО Нутро планети клекітне і чорне, Затиснуте землею зівсібіч, Здвигнеться вгору й гори перегорне, В сонц я оберне підземельну ніч. І […]...
33. ХРЕСТ І тут у горах хрест! От край проклятий! Куди не глянеш, Бог на хресті розп’ятий. Знання нема, а крізь безодня […]...
34. НАД КНИЖКОЮ ПОЕЗІЙ Люблю не раз вертатись до старого табурету, де кілька книжечок лежить завинених в газету. Коли з-за неба виринає ніч назустріч […]...
35. МЕРЦІ (дума на початку ХХ століття) Мерці, Мерці… Навколо, тут і там, Куди не глянешь, скрізь самі ходячи трупи! Немає ліку тим холодним мертвякам: Вони клопочуться, […]...
36. Уривок із триптиха “І мертвим, і живим, і ненародженим” А я, живий, прийшов до вас, живі, Сказати, чим людська доба значима, Для чого ми, на ноги ставши дві, Звели […]...
37. ЗЕМНА ПАЛІТРА Не вряютують ні стиль, ані форма, як погасне твій дух бойовий. Не шукай для душі уніформи, світ у серце сповна […]...
38. “Покинь печалитись Печалівко…” Покинь печалитись Печалівко: Ген там, де сивіло болото, Вже на тини, як на причали, Пшениця сизі хвилі котить. Не йдуть […]...
39. ПРИ ВОДОПАДІ Куди сповершені гранітні горді стіни І смерековий ліс у вічній млі дрімучій – В провалині страшній, у темних борів тіні, […]...
40. “У цьому полі, синьому, як льон…” У цьому полі, синьому, як льон, де тільки ти і ні душі навколо, уздрів і скляк: блукало в тому полі […]...