Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Покинь печалитись Печалівко…”

Покинь печалитись Печалівко:
Ген там, де сивіло болото,
Вже на тини, як на причали,
Пшениця сизі хвилі котить.
Не йдуть печалівці прочанами
За хлібом по світах насущним.
Вже, думалось, печаль відчалила,
Десь подалася зелен-пущами.
Картопля кущиться букетами,
Хміль навіть плівся кучерявий…
Не мізкувалось теоретикам,
Що стільки зникне з мочарами.
Вода то збігла, то заглибилась,
Порушуючи рівновагу…
Лиш журавлі печально схлипують,
Що ця земля відчула спрагу.
…Повік печалитись, Печалівко,
І хай – де сивіло болото,
Вже на тини, як на причали,
Пшениця сизі хвилі котить, –
Нова печать сюди причалили:
Твої чорнобильські сухоти.

1976-1986

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Покинь печалитись Печалівко…” - БАБІЙ СТЕПАН