Н. СВІТЛИЧНІЙ

Related posts:

1. ЛЕБЕДИНА ДОЛЯ З берега синього плеса, з клітки обрубаних віт дивиться лебідь небесно в синій високий зеніт. Небо яскраве і чисте очі […]...
2. CYGNUS (Сузір’я Лебедя) Чорний лебідь виходить із золотого ставу – карміновий дзьоб, червінь очей. Білий лебідь літає в пустельних тундрах мислі – магічні […]...
3. 3. Цієї ночі Цієї ночі зеленим потягом ти наближаєшся до Києва, але потяга нема а чи просто не видно, і я бачу над […]...
4. “Світи мені, кохана…” Світи мені, кохана, крізь відстані світи! Любов моя не в’яне в тумані самоти. Ще є на світі диво – світає […]...
5. ЛЕБЕДИНЕ Вже репались тугі плафони, Налляті світлом, соком стель, Застряло в горлі грамофона Хрипіння, як драглі, густе. В цей час подвоєні […]...
6. “Надхненний жрець в одежі білотканій…” Надхненний жрець в одежі білотканій Зняв руки вгору – наче скам’янів. І жданий дим, жадаючи ланів, Спахнув з офір, що […]...
7. ЛЕДА у гаю алювію білого блискавицею каскадою світла зійшов лебідь бог-лебідь мене покохав залебеділи верби шуварі зашуміли і на коліна стали […]...
8. С – ГЕТЬМАН ПЕТРО САГАЙДАЧНИЙ Сагайдачний – гетьман славний, У народі легендарний, Як з походу повертався, З усіма людьми вітався....
9. ЗІРКА Милий отець, мила мати, Дружина миліша; Радий козак молоденький, Дівчина радніша. Вранці у їх весіллячко – Кінець дожиданню, Завтра піп […]...
10. РОЗМОВА ІЗ СОНЯХОМ Соняху, світи мені до скону, злотом вишивай мою брову! У твоєму царстві шелесткому – чую: мчать козацькі коні, лучник напинає […]...
11. “Давнім трунком, терпкістю Каяли…” Давнім трунком, терпкістю Каяли Ці – і кров, і смерть. Небо – княжі київські емалі. Небо знову – твердь. Знов […]...
12. “Там дзвонять на вежах…” Там дзвонять на вежах. Там дзвони кричать у безмежжя! Там червоно-червоно. Червоно, без меж! – Там попруги пожеж Усе небо […]...
13. ЩО ЧИТАТИ Синку, не читай книжок з нашої історії – не припадай до криниці нашого історичного досвіду: ні “Літопису Руського”, ні “Літопису” […]...
14. ЛЕБІДЬ На болоті спала зграя лебедина. Вічна ніч чорніла, і стояв туман… Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров’ю […]...
15. КАМІНЬ Все вгору тай вгору росте каміння, хмародерами, вежами, димарями штурмує небо, глузує з життя, що залишилося внизу. Стрункі сосни, широколисті […]...
16. НІЧНЕ Перший дотик до тіла – бентежного тіла, гарячого тіла (вся душа затремтіла…). Розливається дивне тепло те по твоєму – що […]...
17. 13. РАЙДУГА ЧЕРВОНА Б’є гармата, кучно б’є – Трудимось від рана, З кожним залпом устає Райдуга багряна. І розгойдують вітри Лиш вогненні мітли, […]...
18. ОЛЕНЬ-КРАСЕНЬ Олень-красень над кручею Несе писанку між рогами: Писанка небо покотилася, Упала у човник місяця. Ходить хвоя навшпиньки, Кладе палець на […]...
19. СТИХ V Не тіла ради, не тіла Терпів Спаситель знущання І випив чашу страждання – Не тіла ради, не тіла! Його кервавиця […]...
20. НА КАМЧАТЦІ Твоє ім’я рокоче океан, Ліси його вишіптують вітрами, Воно пливе в долинах, як туман, І на вулканах міниться снігами. Такий […]...
21. “Холодний вітер гне траву…” Холодний вітер гне траву В леваді за селом. Самотній лебідь на ставу Прощається з теплом І поглядає сторожко в мій […]...
22. “Для вас, історики майбутні…” Для вас, історики майбутні, Наш біль – рядки холодних слів! О, золоті делекі будні Серед родючих вільних нив! Забудь про […]...
23. В ОГОРОДІ ХМЕЛИНОНЬКА В огороді хмелинонька Грядки устилає; Промеж людьми дівчинонька О, горько ридає. Що ж хмелина зелененька, Що не в’ється вгору? Що […]...
24. “Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо…” Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо, про те, що давно розпорошено вітром; зажди, це ж ти сам пороздмухував листя і […]...
25. ПІСНЯ МІСЬКИХ ДІТЕЙ сонце, сонце, поцілуй наші руки, засвіти наші очі, загрій наші тіла, бо наші матері сплять в брудних ліжках, як повії […]...
26. “Катеринка на вулиці грає…” Катеринка на вулиці грає, І монета упала з вікна. У людській переспіваній зграї Ти одна, ти одна, ти одна! Клапті […]...
27. ОБРІЙ Там, де море з небом обнялося, Обрій – мов натягнута струна. А за ним – безмежне безголосся, Мороком покрита таїна. […]...
28. “помолимось за нього у церквах…” помолимось за нього у церквах заплачемо що він для нас несущий жалобно схилимо тіла ідучи відійдем невідхідно звідсіля повернемось туди […]...
29. ВОЛИНСЬКІ ОЗЕРА 1 Вода прозора, мов сльоза, І лебеді на хвилі, І небеса – як бірюза, Й вітрила сніжно-білі. По берегах – […]...
30. ПИСАНІ КАХЛІ 1. СВИСТУЛЬКА На базарі в Кутах Продають глиняні свистульки. Пустуни дмуть у пищик На заді огрядної газдині, А вона випинає […]...
31. МИ – З УКРАЇНИ Як вийдуть калинові наші красуні, як зблиснуть намиста кармінні, – від серця до серця проміння трасує мелодія: “Ми – з […]...
32. “Гаптує дівчина й ридає…” Гаптує дівчина й ридає – Чи то ж шиття! Червоним, чорним вишиває Мені життя. Танцують згуки на дзвіниці, І плаче […]...
33. “Покружляв білий лебідь…” Покружляв білий лебідь, у небі розтанув, Затягнулося смутком затоки свічадо. Може, лебідь той був молодим листопадом, Може, він не розтанув, […]...
34. Ликері На пам’ять 5 августа 1860 г. Моя ти любо! Мій ти друже! Не ймуть нам віри без хреста, Не ймуть […]...
35. ПЕРСЕЙ Застиг Персей з Медузою в лівиці, Самого Зевса богорівний син, Від золотих народжений краплин З Данaї лона в кам’яній в’язниці. […]...
36. “Ця розкіш мисливства, ця кров на очах…” Ця розкіш мисливства, ця кров на очах, (Ті панські розваги, що дані народу), Підламані крила… І заєць скричав, Як мерзла […]...
37. “Я жайвора шукав по пісні в піднебессі…” Я жайвора шукав по пісні в піднебессі. Він, випливши, зникав, аби ізнов воскреснуть, і поле підіймав, як полотно за нитку, […]...
38. ПОКЛОНІННЯ ІДЕАЛЬНІЙ ЖІНЦІ IV (чи буде вона ще колись доброю?) Вона вішає слухавку і накопичує стоси велетенських телефонів між нами, немов творить провалля, вона […]...
39. ПЕРЕВТІЛЕННЯ 1. Струмуючий, далекий часу гук крізь оболонку вапнясту кулясту просочується – шовкопрядний звук надійно тчеться, щоб тобі не впасти. Єднальна […]...
40. “Наївні сцени завченої ролі…” Наївні сцени завченої ролі – Смішна мені їх вічна метушня. Я сам в собі, як в замкнутому колі, Насущні думи […]...