ДЖЕРЕЛО

І зупинилась я. І я його впiзнала.
(Вiки зiйшли… Така віків безмеж!)
– Добридень, джерело, – я джерелу сказала.
Це я. Це я. Мене ти впiзнаеш?
Мене – тодi нiщо, без голосу тодi ще,
І цi уста мої – тодi ще мовчазнi?
Був степ, i день, i спека, як огнище,
Та я спила тебе – й ословилось мeнi.
І нареклось iм’ям. І враз пiшло на силу.
Ти впiзнаеш? Це я – вже iнша – але я.
Мене в таких крутих замiсищах мiсило,
Та йшла я в piст. І йшло у picт мое iм’я.
Iз голосу твого, з твойого передзвону,
Зi щедрого дання твoїх пречистих вод.
І множилось iм’я щовiку на мiльйони,
Й у множеннi отiм переросло в народ.
Я знидiла б давно, коли б важким намулом
У глибинi віків душа твоя взялась.
Я порохом нiмим була б, якби забула,
3 якого джерела уперше напилась.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

КАСТАЛЬСЬКЕ ДЖЕРЕЛО З Кастальського надпивши джерела, Стою на скелі, серцем проясніла. Мене поймає таємнича мла – Немов прадавні дні загомоніли, Неначе Пітія […]...

ДЖЕРЕЛО Біля нього іржавіють стріли, Що упали в некошений лан. Біля нього жили і старіли Покоління полтавських селян. Біля нього земля […]...

ДЖЕРЕЛО Час не жде. Спадковані пожитки. Опустіли клуні і двори. Вік такий. Живеться нині швидко. Не потрібні людям хутори. На прощання […]...

ДЖЕРЕЛО НА РІЧЦІ АХ’Я Де Пильва серед пагорбів і лісу Братається із птаством голосним, Нам відкривав до таїни завісу Уранці секретар райкому Нимм. Я […]...

“Зупинилась тиша тиха і незбудна…” Зупинилась тиша тиха і незбудна, Зупинився в небі вечоровий дим. Не спинись лиш ти, любове моя трудна, Трудним світом білим […]...

“Прислухаюсь до голосу старших…” Прислухаюсь до голосу старших, До поважних думок патріарших: Вечорова прослалася путь, Одійдуть – і уже не прийдуть. І нажите, набуте […]...

Що до здоров’я, знаємо рецепти! Що до здоров’я, знаємо рецепти! Самi так жити почнемо ось-ось. Ми – фахiвцi в розмовах про дiєти, Але тодi як […]...

“Ні, ти невинна! Ти свята без плями…” Ні, ти невинна! Ти свята без плями, Ти непорочна, як роса на цвіті. Булась для мене сонцем на розсвіті І […]...

Вже годi проклинати рабську кров Вже годi проклинати рабську кров, Яка була столiттями набута! Навiщо ти тодi в цей свiт прийшов? Що ти зробив, щоби […]...

АТЛАНТІДА Вабить мене в краї незнані далекі В царство ледяних шпилів і червоної міди Через плечі віків озирнулась до мене Ревекка […]...

“І замалий, і неширокий…” І замалий, і неширокий Цей світ без берега і меж, Що з ночі в ніч притихлим оком В вікні дорогу […]...

“Ми підійшли до скирти, і впізнала…” Ми підійшли до скирти, і впізнала Мене відразу скирта молода, І вже на груди кинулася скирта, Солом’яними стиглими руками Мене […]...

“Щоденно сум’яттям у сон не дощ…” Щоденно сум’яттям у сон не дощ, А та габа багата… I Ви… Де жереб береже Див. О Вiчна рамо помаранчiв, […]...

ШЕХЕРЕЗАДА, ІІ Стогнала ніч. Вже гострі глиці Проколювали більма дня, І синьо-золоті грімниці Дражнили відгульня-коня. Розбурхалася хмар армада, А ти опалена в […]...

СЛОВО І Грати словом – долею грати. Рiзнi в нього бувають майстри. Можна слово привчити на бровах стояти Чи котитись плескачиком […]...

ІІІ Анданте. Маєстатичні сатурналії Перший голос Другий голос Третій голос Четвертий голос А тепер – тільки сад, як непам’ять, у всесвітньому домі твоїм. Сад […]...

СИНОЧКОВІ НА ПЕРШУ ЙОГО КОЛЯДУ 1. Іде з хоругвою колядки і прославляє урочисто ровесника, що шоколадки скидає із небес пречистих. Солодка, мов кутя, колядка сніги […]...

“Переплетенят перепелиці…” Переплет перепелиці Обняли тісніше у тривозі. Покотився місяць по пшениці, Покотився вітер по дорозі. Вітер колоски смикнув за вуса, Місяць […]...

МІЙ ВИНОГРАДНИК Блукаю виноградника довкіл Твого принадного, де грає сік. Не взяти приступом його повік, Віки віків – на варті частокіл Усіх […]...

ПОСЛАННЯ ДО ЗАГУБЛЕНОЇ АДРЕСАТКИ Верлен і Меріме. Рембо й Гюго. Перегортаю пожовтілу книгу… Не тіла хочу – голосу твого: О, розтопи тисячолітню кригу! І […]...

“І пригадався той глибокий ліс…” І пригадався той глибокий ліс. І ти легка в халатику сатиновім, Як саранча перестрибувала… Крізь Колючі і густі кущі ожинові. […]...

“Розмоклий степ хапав мене за ноги…” Розмоклий степ хапав мене за ноги І ридма плакав, і волав: “Не йди! Не покидай херсонський край розлогий, Спинися, хлопче! […]...

“Утрачено останнi сподiвання…” Утрачено останнi сподiвання, Нарештi – вiльний, вiльний, вiльний ти. Тож приспiшись, йдучи в самовигнання: безжально спалюй дорогi листи, i вiршi […]...

ГАДАЮЩЕЙ НЕВЕСТЕ У него прекрасные манеры, Он не глуп, не беден и хорош, Что гадать? ты влюблена без меры, И судьбы своей […]...

“Ми виросли всі із купальської пісні…” Ми виросли всі із купальської пісні, З невбитих колядок росли, як трава; Нам, браття, прозріння даровано пізнє, Щоб душі свої […]...

“Ні, я вірю, що знову піднесу…” Ні, я вірю, що знову піднесу До уст пугар пречистих цих напоїв. Я знав, я знаю й знатиму красу, Якою […]...

“І як-то інший любить – не скажу…” І як-то інший любить – не скажу. Я вмію лиш по-своєму любити, По-своєму радію і тужу, Мій світ увесь тобою […]...

ВИРОК ПОЕЗІЇ Андрієві Охрімовичу я останній прозаїк блідих поколінь я останній пророк мегаполісу де червоною ниткою в календарі інтроспекція власного голосу де […]...

“Прийшов Шекспір до нашого Тараса…” Прийшов Шекспір до нашого Тараса На тому світі, де з усіх віків Збирала Муза славних віршників, Яким захоплено плескала маса. […]...

ПРИСЯГА Буяйте цвітом, степові широти! Дзвени світами, славо козаків! Клянуся серцем, на віки віків Мене в бою нікому не збороти. Клянусь […]...

1. ЗАМІСТЬ ПЕРЕДНЬОГО СЛОВА ПРО МАГОМЕТА Не говори зо мною про коханнє, Про жизні цвіт, про щастє… Ти не знаєш, Яку своїм дівочим залицяннєм Тонку струну […]...

МАТЕРІ За сполохами, за громами, За вибухами, за димами, За дорогами, за роками, За сторіками, стоморями Голосу твого не почути, Образу […]...

Постать голосу Я ніколи ні про що не запитував ні в тиші, ні в грому, які жили зі мною поруч. Я мовчки […]...

“Я спитав у води…” Я спитав у води: – Звідкіля ти прийшла? І сказала вода: – З глибини джерела. Я спитав у води: – […]...

ПІСНЯ. “Мене забудь, моя дівчино!…” Мене забудь, моя дівчино! Спокійно жий, щаслива будь, Цвіти хоть рожой, хоть калиной, – Мене забудь, мене забудь!.. Мене забудь […]...

“Ми – дим…” Ми – дим. Ми – дим віків, ми – дим. Ми – дим низин, ми – дим. Ми – долом […]...

РЕГІТ Море Середземне шумить, хвилями дзвонить в боки пірамід африканських, хлюпають ріки криваві в долинах віків у круті костяні береги із […]...

МАРІЇ Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов […]...

ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ Із золотих своїх дворів Свята Неділя вийшла. Тихо. Сумно. Ніщо не пролетить, не заспіває. – Пошли, о Боже, пташку в […]...

ТРИНАДЦЯТЬ 1 Ти наповнишся ущертно нею, заколишешся у ритмі бедер, що живитимуть твою надію і глибитимуть твою потребу покоритися чуттям і […]...

Related posts: