Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





1. ЗАМІСТЬ ПЕРЕДНЬОГО СЛОВА ПРО МАГОМЕТА

Не говори зо мною про коханнє,
Про жизні цвіт, про щастє… Ти не знаєш,
Яку своїм дівочим залицяннєм
Тонку струну в душі моїй торкаєш.

Аешо люба, сонячне серденько!
Ти всі квітки хотіла б осіяти,
Заговорити з кожною любенько
І приголубить як дитину мати.

Та мій цвіток незримо процвітає,
Незримо дише сонця красотою:
Над ним і вдень і по ночам сіяє
Світило щастя вічною любов’ю.

І поки тху мого, поки аллаху
Угодно на землі мене держати,
Не буде той, хто не доступен страху,
Очима іншої собі шукати.

Ти кажеш – лучча, краща? Ні одної
Нема на світі луччої й не буде…
Во ім’я бога, красоти такої
Не бачили ніколи грішні люде!

Возьми у мене очі, подивися
На неї звисока, з небес пречистих,
Звідкіль всі помисли святі взялися
І чувства праведні сердець огнистих.

Як в глибиню бездонну океана
Аллах всезрячим прозирає оком,
Як до схід сонця над ночним туманом
Зоря над сонним світиться востоком:

Так в Магометову прозріла душу
Хадиза, боже око, сонце ясне,
І зрозуміла все, про що я мушу
Віщати миру, доки й жизнь погасне.

Я був малий, мізерний і незнаний, –
Вона мене між тисячами вздріла
І золото, й верблюдів каравани,
І всю судьбу мені свою вручила.

Мене лиха тіснила ворожнета,
Вона, мов скеля, при мені стояла
І оклеветанного Магомета
На всю вселенную б не проміняла.

Тинявся я проміж людьми чужими, –
Вона мені, мов сонце, осміхалась,
І помишл еннями її святими
Моя душа, мов перлами, втішалась.

У нищеті я нею був багатий,
В багатстві нею був я милостивий;
Вона робила, що з моєї хати
Утішеним виходив нещасливий.

Нехай аллах усю красу по світу
В один алмаз безцінний позбирає, –
Не засіяє він так Магомету,
Як дух Хадизи перед ним сіяє.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

1. ЗАМІСТЬ ПЕРЕДНЬОГО СЛОВА ПРО МАГОМЕТА - КУЛІШ ПАНТЕЛЕЙМОН