ТРИ ДАРИ (З І. Киріота, ХІ ст.)
Праведний, відданий муж ревно пильнує три д ари:
Щирість у серці своїм, лагоду в зорі очей,
Стрим у погідних речах. Знайте, нещирі кумири:
Той, хто дари посів, – більший за Креза багач!
На Антоновській горі, 8 серпня 1966 р.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)
Related posts:
- “Несіть богам дари! Прозорий мед несіть…” Несіть богам дари! Прозорий мед несіть, Що пахне гречкою і теплими дощами, І золотий ячмінь, і втіху верховіть – Достиглі […]...
- Нет! Она не погибнет – знайте! Она не погибнет, Россия. Они всколосятся,- верьте! Поля ее золотые. И мы не погибнем – […]...
- БІЛА ТРОЯНДА Не стукай у вікно, що в самоцвітах дощу; між нами – гупання ходи. Твоя колючка знає: час проходить – пробийся […]...
- “І дні, і ночі… (Таж коли, коли?)..” І дні, і ночі… (Таж коли, коли?) Весна. (Остання чи передостання?) Хіба ж не всі прекрасні ми взяли Дари дитинства […]...
- ЮДА Дика слива край шляху, Кущ маслин на горбі. Юда, відданий зраді, Сохне в журбі. Дика слива – як срібна Свічка […]...
- ДІМ НА ГОРІ В тім домі на горі З сімнадцятьми кімнатами, В тім домі серед жоржин і далій, Вікна вдихали вісті сузір, А […]...
- “Важкі путі, позбавлені спокою…” Важкі путі, позбавлені спокою, Чужі краї, запалі в каламуть, Тебе навчать і мудрости людської І гарт наснаги серцеві дадуть. Тож […]...
- ЕПІТАФІЯ (З арабської) Тут ліг писака, що в Бейруті Співав хвалу красуні Руті. Чи він розправив крила скуті? Замовк – і згинув на […]...
- ТИ ПРОБАЧ Ти пробач мені, любов, маленька дівчинко, – Я з тобою і нерівний і розкиданий. Се тому, що я боям довіку […]...
- На кургані … Горби і висоти могилами стали На всіх європейських вітрах, Бо тільки й робили, що їх штурмували Із вірою в […]...
- ПРИТЧА ПРО ВДЯЧНІСТЬ Подарував убогому багач З любові до похвальства постоли. До бідного, немов лайно до гач, Він приліпився: дякуй і хвали! Подякував […]...
- ПАМ’ЯТІ ВАДИМА ДОБРОЛІЖА Прощай, посвяті відданий Вадиме! Твою далеку потойбічну путь Нехай троянди цвітом обів’ють, Коли сурма архангельська густиме. Мистецтво рук, жагою невситиме, […]...
- “Коли з’явилась лая псів…” Коли з’явилась лая псів і забрехала, між ними ти своє посів. Душа сховала свої обгризені часи в старі бесаги, а […]...
- “Будуччина – у Бога. В Тебе – тільки труд…” Будуччина – у Бога. В Тебе – тільки труд Виснажний, безустанний і відданий. Пророцтв не жди. Не вір. Ото життя […]...
- 22. Навчи мене мови істини Навчи мене мови істини, мови дерев і каміння, здери з мого обличчя всі нещирі усмішки, вилущи з язика всі облесні […]...
- “У мандрах на вірний ціпок…” У мандрах на вірний ціпок Спираючись, я й постарію. Світами карбуючи крок, Свій костур проношу – як мрію! Київський музей, […]...
- ПАВУК Нечитальникам Обравши кут і тиху самотину, Самопосвяті відданий павук З нутра істоти, у лабетах мук, Рождає довгу й срібну павутину. […]...
- “Рим – велич, а Флоренція – краса…” Д-рові Д. Мельникові, меценатові Рим – велич, а Флоренція – краса! Жадав би вік свій провести край Арно, Де по […]...
- “Татарські люди” бродять по Канаді…” “Татарські люди” бродять по Канаді, По всіх Америках, чужих світах. Де більший долар? Де найменший страх? Яка валюта в золотій […]...
- ХАТИНА Над синім Дніпром, на зеленій горі, Де гречка на сонці кипіла, Стояла в тополях, у щасті й добрі Хатина, як […]...
- “Я – як і всі. І штани з полотна…” Я – як і всі. І штани з полотна… І серце моє наган… Бачив життя до останнього дна Сотнями ран! […]...
- ПІСНЯ КНЯЗЯ Густі думки, як пізній мед, Як пізній темний мед осінній, Пахучий мед моїх племен З часів Русі на Україні. До […]...
- “Вагу і значимість художнього слова…” Вагу і значимість художнього слова Порівнюють з хлібом насущним давно: Нещирі слова – мов кукіль і полова, Прадавні слова – […]...
- ПРИЛЮБНИЙ МАНДРІВНИК (Розділи з поеми) *** Юне і старе Не знаходять згоди. Юність – буйна втіха. Старість – мудрий стрим. Юність – гожий ранок. Старість […]...
- БІЛЯ МГАРСЬКОГО МОНАСТИРЯ На цій горі, на пагорбі печалі, Де все болить – від квітки до хреста, – Ідуть дощі вдовиними плачами… На […]...
- ПОЕЗІЯ Крізь туман загуслий Таки долетів! Бусел ку мій, бусле, Чи пив ти, чи їв? Обступили тучі Та й зо всіх […]...
- ГАБРИШИНИ Бездушні, ниці, на шаги падкі, Вони рояться, русини меткі, На щит піднявши поклик Тиссерана. Нащадки вбивців слова Маркіяна, Вони беруть […]...
- ХРЕСТОВА ГОРА На Хрестовій горі я побачив туркеню і відчув, як ворушиться усередині лев. Соковита черешня закривавила жменю, і кора відокремилась з […]...
- “На світі все боїться часу…” “На світі все боїться часу, Та час боїться пірамід, – Казав мудрець, пізнавши Схід, – На світі все боїться часу”. […]...
- ДЕЛОС І Стою на Кинті – наче на Парнасі! Переді мною в сонячнім пилу Розлігся Делос, відданий окрасі, Бутної смерти подолавши […]...
- “Світанок. Свіжий вітер між олив…” Світанок. Свіжий вітер між олив, Що їх Єгова соками налив, – І на щоку лягає поцілунок. О злої зради наглий […]...
- “Ой біда мені, біда…” Ой біда мені, біда З чорними бровами; Ой куда мені, куда Діватися з вами! Часто, часто в горі я Долю […]...
- ГРЕЧЕСКИЕ ДЕВИЦЫ К ЮНОШАМ Счастливцы юноши, он ваш, сей пышный мир! Все вам – венки и ласки славы! И молодая жизнь для вас на […]...
- СВ. СОФІЯ ЦАРГОРОДСЬКА До помсти кличуть почорнілі нави. Яка первісна, дика голизна, Де продудніла зграя навісна, Наклавши слід на образи кривавий! Давно погасли […]...
- ЗАКЛИНАННЯ Людотілий, птахочолий, Незбагненний, мов Люксор, Хай твої безжальні бджоли Жалять жур і крають мор! Хай потужні води Нілу Поять буйно […]...
- “Дубовий жар – душі моєї знак…” Дубовий жар – душі моєї знак! Він зогріває, наче Зодіяк; Спроквола, звільна, палко, снаговинно Дарує світові святкове мито – Аж […]...
- “Живих руїн скорботний бранець…” Живих руїн скорботний бранець, Я в гори йшов на двін цикад; На скелі жар, немов спартанець, Я бравсь, не кидавшись […]...
- WATERLOO Жують траву наповнені корови, Що надовкола буйно поросла З пролитої – без постраху й числа – Наполеоном збуреної крови. Так […]...
- І ЦЕЙ ЛИСТОЧОК І цей листочок, Як я, – єдиний: Не був ніколи І знов не прийде, Дитя і плеканець Одної весни. І […]...
- “О не грози, валькіріє, мечем…” О не грози, валькіріє, мечем Понад церквами рідної Столиці, Бо не страшні вже їй, золотолицій, Імперська лють і тристалітній щем! […]...