Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СОРОКА

Заснув навік біля галузки рожі,
Що сам садив і надивлявся всмак,
Скоботний зір пославши огорожі,
Де за дротами, замкнена в барак,

Десято літо мучилась дружина…
О туго мужа! Болі відчуття!
Її забрали від малого сина
І в табір кинули на все життя.

Коли повільно припиняло вдари
Послабле серце, як побитий пес, –
На ту хвилину розійшлися хмари
І сонце знову блиснуло з небес.

Як пильно він дививсь тоді на рожу!
На той розквітлий вінчик пелюсток,
Що прикрашав сіряву огорожу
І вабив зір ув’язнених жінок.

А кущ вогнисто цвів, немов повстання
Палало полум’ям навдалеки.
Михайло знав, ця мить земна, остання,
В його уяві житиме віки.

1982

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

СОРОКА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)