Співає колос, нива співає! Хвилястим гонам – краю немає! Під саме небо, де хмари вовна, Тече пшениця, зернисто-повна. Сідає в […]

У ранній час холодної імлави Збирає цвіт і стебла молоді І на свяченій, дощовій воді Готує питва, зчавлюючи трави. Не […]

Володимирові Шаянові Обшили душу лишаї, Покрили серце жовті струпи… Чиї ж то голосно, чиї Ревуть несамовиті труби? Гудуть – як […]

Спахає північ. Як луна століть, Сурмлять сичі над урвищем бездонним. До Жовтих Вод нестриманим розгоном Пливуть полки – мов грози […]

Знайшли в пісках мандрівника, Що заблудивсь, подобу мумій. Тримала золото рука – Від сонця висохла в самумі. І на затвердлому […]

Може, справді аж дві душі Пробуває в грудях у мене. Одна – в золотій іржі, А друга – руно зелене. […]

Праведний, відданий муж ревно пильнує три д ари: Щирість у серці своїм, лагоду в зорі очей, Стрим у погідних речах. […]

551 Ридало сонце, плакала земля, Коли, молитву проказваши Богу, Востаннє глянув на сумне гілля, Де ти стояла, давши на дорогу […]

Бурий Захід, брунатний Схід Чорні стріли схрестили в герці. Зловороже палає звід – І ненависть горить у серці. Гонить гори […]

Легко йшла сяйна зоря В свій високий спів; Місяць правив срібний бриль Вище красних брів. Вечір лагідно світив Зорі з […]

Хто називав тебе Хвалинським, Бутне Каспійське море? Невже за те, що – неозоре – Стелилось ти човном ординським? Невже за […]

Грою лютні вмів Орфей Гнути гори й до алей Нагинати дерева. І, дознавши красний спів, Як по спадові дощів, З-під […]

Пам’яті М. Зерова Колись ти славив мудрий Баальбек, Звеличнику надхненний Аристарха. Дзвенить і досі та антична скарга Серед модерних скитів […]

Друже, мрій стянути хмар, Зводь дахи в небесній чар; Від землі, де грають трави, Рви граніт на дім яскравий; Від […]

Пам’яті В. Креве Ясна Литво, Міцкевича рана, Що в польській нові болісно цвіла! Ти в моря синь простерла два крила […]