Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“О вежі Віндзору, мій гордий дух…”

О вежі Віндзору, мій гордий дух,
Немов дитя, смиряться перед вами,
Коли ступаю зваглими валами
І входжу в лицарства прадавній круг.

Плекали предки герб, і меч, і плуг –
Знаки наснаги, точені віками,
Щоб ми, нащадки, зріли козаками,
В труднім житті не відавши наруг.

Нема булав, ні гробівців, ні стягів!
Основи Січі сплять у бур’яні,
І ми – як зграї недобритих птахів.

Та ви крізь темінь сяєте мені,
Немов подвижництва якре свічадо,
О вежі Віндзору, душі відрадо!

Віндзор, 10 липня 1966 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“О вежі Віндзору, мій гордий дух…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)