“На світі все боїться часу…”

Related posts:

1. “О доньки Часу, Днини потайні…” О доньки Часу, Днини потайні! Глухі й німі, жебрачки босоногі, Йдучи рядком, ви завжди несете В своїх руках і пруття, […]...
2. “Часу завше не стача…” Часу завше не стача, І трудам кінця немає. А життя, немов свіча, Непомітно догорає. Так воно і догорить, Тихо згасне, […]...
3. РІКА ЧАСУ Іще мільярд людських істот, іще – Але планетна куля не із гуми… Куди, в якому напрямку тече Ріка часу? Які […]...
4. ВІТРИ ЧАСУ Вітри часу шумітимуть твоїм волоссям, жінко, мелодію зелених вечорів і спілих літ. Ти пристрасно тулитимеш до лона спів сопілки, одкривши […]...
5. “Здається, часу і не гаю…” Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! Щодня себе перемагаю, від суєти застерігаю, і знов до стрічки […]...
6. “Воістину! Нема нічого в світі…” Воістину! Нема нічого в світі над голубу траву… Лицем впади і не дивись, не дихай: легко. Хвилі тобі ворушать милі […]...
7. У СВІТІ ТАК ВЕДЕТЬСЯ, ЩО ЛИХО СМІЄТЬСЯ Все, що у світі пожадливість хвалить, Кожному очі тілесністю палить. Пиха єдина у світі панує, Кожен сусіді ніщо не дарує. […]...
8. “Для чого в світі живемо…” Для чого в світі живемо, Народжені для чого? Важке історії ярмо, Всі впряжені у нього. За днями дні – роки […]...
9. ЗАКЛИНАННЯ Людотілий, птахочолий, Незбагненний, мов Люксор, Хай твої безжальні бджоли Жалять жур і крають мор! Хай потужні води Нілу Поять буйно […]...
10. “Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі…” Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдавнішій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній […]...
11. “ХТО-НЕБУДЬ В РОЗПУЦІ ДЕ-НЕБУДЬ НА СВІТІ…” З Райнер Марія Рільке Хто-небудь в розпуці де-небудь на світі, Хто-небудь в розпуці без причини на світі – В розпуці […]...
12. ІРЖА ЧАСУ Горланить радіола через стіни, Коханку з перепою б’є сусід. А я гортаю фото з України – Від тих, кого не […]...
13. “У світі злому і холодному…” У світі злому і холодному, де щастя зіткане з прощань, чи ми пробачим одне одному цю несподівану печаль? Чи будем […]...
14. “Ні жодна ще падлюка в цілім світі…” Ні жодна ще падлюка в цілім світі Не вимовила: “Я проти народу” – Бо треба буть накормленій, зігрітій… Маскує душу […]...
15. “А все ж приємно жить на світі…” А все ж приємно жить на світі, Цікаво жити, чорт візьми! …Земний супутник на орбіті. Ядро штурмується людьми. От-от зорю, […]...
16. “З долини, де часу воли ліниві…” З долини, де часу воли ліниві Гойдали Розум в тихому візку, Пішов орач на галактичні ниви, Де зорі – ніби […]...
17. “Безслідно у світі ніщо не зникає…” Безслідно у світі ніщо не зникає?.. А як же з рікою, котра висихає, Із лугом розораним, з гаєм порубаним, З […]...
18. “Мало в світі копачів криниць…” Мало в світі копачів криниць, більше спраглих, що бредуть крізь хащі. Вічні книги в затишку полиць, ви, як люди, тільки […]...
19. ПРО ЧАС ДЛЯ ВСЬОГО – ДОБРОГО, ЗЛОГО Є час для всього, мудрі так казали, Котрі на світі добре все пізнали. Час народитись, смертний час чатує, Бог забере […]...
20. КАЛИНА НА ТОМУ СВІТІ Я прокинувся на тому світі – На тому боці океану. Так. Чикаго, загодований снігами По зав’язку чи просто лиш по […]...
21. Думка (“Тяжко-важко в світі жити…”) Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,- Хоч з гори та в воду! Утопився б молоденький, Щоб […]...
22. “Ой була на світі та удівонька…” + Ой була на світі та удівонька, Трьох синів мала, Ночі не спала, Їх доглядала, В чистім любистку синів своїх […]...
23. РІДНЕ МІСЦЕ ВІД РІДНОГО НАМ ЗАЛИШАЄТСЬЯ В СВІТІ Пам’яті батька Олександра Миколайовича Рід, як повен горіх, надщербився і виламалась, і відкрилася оболонка аж до серцевини… Рід покинув старійшина, […]...
24. ДІВЧА Дівча стояло і співало, Сріблясту ниточку вело Про те, що радості замало І зло людині – всюди зло; Без батька […]...
25. ДО ПИТАННЯ ПРО КАТЕГОРІЮ ЧАСУ Батьки були не схильні до обструкцій. Робили, аж ввіходили у раж. А їм якісь інструктори з інструкцій Читали інструктивний інструктаж […]...
26. ПУЛЬС ЧАСУ На відстані мені ясніш Просвітлює минуле, І час жорстокий все гостріш Ляга на серце чуле. Я бачу молодість свою, Воєнне […]...
27. ЖІНКА, ЩО ЙДЕ З ПОБАЧЕННЯ Жінка, що йде з побачення, Схожа на дорогу – Боїться сама від себе втекти І сама себе наздогнати. Жінка, що […]...
28. ВІДНОСНІСТЬ ЧАСУ Чим ширший ніг твоїх рухливий сажень, Чим важчі справи ляжуть на плече, Чим більше зустрічей, подій та вражень – Тим […]...
29. 1. Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри на скронях твоїх; хоч під листям – ти вже, як дитина, […]...
30. 2 Душе моя, стань лісом, і водою, І тихою вечірньою звіз дою, І вітром, і сопілкою в гаю, Й землею, на […]...
31. 1. Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри на скронях твоїх; хоч під листям – ти вже, як дитина, […]...
32. “Людина розповзається, як зібрання народне…” Людина розповзається, як зібрання народне – хапаєшся за погляд, щось гукаєш колоритне – та вислизає, заповзає у таємні сховки, привалює […]...
33. “Над нами інший лік епох…” Над нами інший лік епох, душі і праху. Ми світ поділимо на двох. Безмежжя – птаху. Мені – в узорах […]...
34. НАЙВАЖЧА РОБОТА Натомлена душе моя, не дрімай – Нікому не дай тебе. душе, приспати. Струмочок життя не до прірви тримай І не […]...
35. 2. ГРАЙ, МОЯ ПІСНЕ! Досить невiльная думка мовчала, Мов пташка у клiтцi замкнута од свiта, Пiсня по волi давно не лiтала, Приборкана тугою, жалем […]...
36. “Любове, творчости наснаго…” Любове, творчости наснаго, Веди людей до Каджураго, Нехай у камені уздрять Палання тіла, раю благо. Нехай розпалений самець Оголить пристрасти […]...
37. В ГЛУШИ Когда душе моей Сойдет успокоенье С высоких, после гроз, Немеркнущих небес, Когда душе моей Внушая поклоненье, Идут стада дремать од […]...
38. “Я себе серед неба не бачу…” Я себе серед неба не бачу, І в безмежжі немає мене. Мою долю – сумну і незрячу – Птах удачі, […]...
39. ЧІЧЕН ІТЦА Священне жало мудрої змії Пускає вколо добрість – не отруту. І давню млость, нащадками забуту, Жадливо смокчуть почуття мої. Яка […]...
40. ЛЕЛЕКИ Скінчивши довгу путь, над рідним схилом Проплив повільно і спустивсь між віт. На давній клуні – скільки то вже літ! […]...