Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





ЛЕЛЕКИ

Скінчивши довгу путь, над рідним схилом
Проплив повільно і спустивсь між віт.
На давній клуні – скільки то вже літ! –
Гніздо чорніє кострубатим тілом.

Палюче сонце над широким Нілом
Йому ще сниться. Спрагу пірамід,
Якими славний африканський світ,
Іще тримає під крилом змарнілим.

Перепочив. У пориві новім
На повну міць заклекотав, як грім,
Що десь лунав розгойдано здалека.

З’явилась подруга в живній сназі –
І стрепенувся радісний лелека,
На варту ставши на тонкій нозі.

На Чернигівщині, 1942

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

ЛЕЛЕКИ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)