ІНДІЯ

Related posts:

1. “Куля земна, полонена пітьмою…” Куля земна, полонена пітьмою, Знає мету, що ясна і пряма. Сотні доріг подружило зі мною, Тільки тебе, материзно, нема: Не […]...
2. “Минеться ніч, розвієсь тьма…” Минеться ніч, розвієсь тьма, Просниться чорний сон. Настане день! Життя, весна Загляне до вікон. Та нім мине недолі час, Нім […]...
3. ВІДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНИКА ШЕВЧЕНКОВІ В ЗВЕНИГОРЦІ Дзвени, горо! Горо, дзвени! Спадає тент, як з віч полуда. Грім Кобзаревої струни Через віки людей розбудить. Тарасе, ось прийшли […]...
4. ІНДІЯ Як у свічадах, там палають Червоні в гангських водах зорі! Муллою там голосить море, На струнах джунглів вітер грає. В […]...
5. “Індія починається з того, що сняться…” Індія починається з того, що сняться сни про виправу на схід. І вони сюжетні, вони – наче фільм, по якому […]...
6. ВЕЛИЧАЛЬНА НАРОДОВІ На ясні зорі і на чисті води Ми кажемо, ми скажемо ізнов: У просторі віків, любові і свободи Народи – […]...
7. “Живу й мандрую. Зорі пурпурові…” Живу й мандрую. Зорі пурпурові І нескінченність осяйних шляхів Ненатлим чаром чистої любові Благословляють мій сумирний спів. Пощо пусте, похопливе […]...
8. МИ – З УКРАЇНИ Як вийдуть калинові наші красуні, як зблиснуть намиста кармінні, – від серця до серця проміння трасує мелодія: “Ми – з […]...
9. ЦЕ ТИ, УКРАЇНО! Шумлять у полі Жита на волі, Гудуть комбайни в липневу даль… А в надвечір’я – Вогнів сузір’я, – То запоріжці […]...
10. СТУС Твоє обличчя – різьблене з граніту! Найдосконаліший митець мигцем Відбив у бронзі профіль твій різцем, Коли вершив поставу красовиту. Наваго […]...
11. СКОВОРОДА Піти, піти без цілі і мети… Вбирати в себе вітер і простори, І ліс, і лан, і небо неозоре. Душі […]...
12. РОЗМОВА ІЗ СОНЯХОМ Соняху, світи мені до скону, злотом вишивай мою брову! У твоєму царстві шелесткому – чую: мчать козацькі коні, лучник напинає […]...
13. ДОСВІТНІ ВОГНІ Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні, широкії крила Погасли вечірні огні. Усі спочивають у сні. Всіх владарка ніч […]...
14. “Світи мені, кохана…” Світи мені, кохана, крізь відстані світи! Любов моя не в’яне в тумані самоти. Ще є на світі диво – світає […]...
15. ОСІНЬ Сумно, марно по долині, Почорніли білі цвіти, Пожовк лист на деревині, Птах полетів в інші світи. Од запада сиві хмари […]...
16. “Пекельний жар, жажда в’ялить…” Пекельний жар, жажда в’ялить Кругом піщане море… Диви: оаза! Там біжить Нещасний путник – боресь! Послідних сил ще не добув. […]...
17. ОДА КОНСТИТУЦІЇ Робочий я чи селянин, – Мій край стріча мене з привітом. Радянський я громадянин – І цим горджуся перед світом! […]...
18. СРІБНА ВЕСНА Юний травець повік не воскресне, але нам ще далеко іти. І цвітеш ти, як сива черешня, у тривожному світлі фати. […]...
19. “Ой не цвісти калиноньці…” Ой не цвісти калиноньці В зеленім гаї, Не гуляти козакові У ріднім краї. Ішов козак дорогою Не в Крим, не […]...
20. ПРАПРЕДКИ Як метеор, що синяву розбурив І впалим жаром осліпив гаї, Спочили древні прадіди мої, Відважні в ловах на буїстих турів. […]...
21. “Барвінок цвів і зеленів…” Н. Я. МАКАРОВУ На пам’ять 14 сентября Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт перед світом В садочок укрався. […]...
22. ПРИСЯГА Буяйте цвітом, степові широти! Дзвени світами, славо козаків! Клянуся серцем, на віки віків Мене в бою нікому не збороти. Клянусь […]...
23. ДНІПРО Де печенігів черепи гниють І тарпани гасають табунами, Шумить Дніпро широкими степами, Через пороги прометавши путь. Над ним хвилясті марива […]...
24. МИКОЛА ЗЕРОВ Немов нестримний, пристрасний рапсод, В античні гори торував догори, Різьбив сонети, карбував еклоги І мідний дзвін Горацієвих од. Для тебе, […]...
25. РИТУАЛ Вода сама – і лябіринт, й арбітр, Який – світи – з долонь, як помідори. Свідомість – раптом – велетенські […]...
26. “СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ” (1917-18)”Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух…” Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, – Лиш Сонячні Кларнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім – всі планети. […]...
27. ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ СТУСА І Бота вбиває поетів. Сталін митців щонайкращих Довго виводив на скін. Стуса добив Горбачов. Завжди стріляють у мозок, нищать знеможене […]...
28. РІДНА МОВА М о в о р і д н а! Колискова Материнська ніжна мово! Мово сили й простоти, – Гей, яка […]...
29. ДУБРОВНИК Не відцвітай, трояндо мармурова! На буйних водах коренасто стій, Як любий спомин про буяння рій, Про те, як волю зберегла […]...
30. КАРПАТСЬКІ ВЕЧОРИ Розкошують вечори в Карпатах В літню пору, мов дівочий гріх: Бродять в зворах тіні волохаті, Потайки лякаючи усіх; Туманцем вкриваються […]...
31. Ти знову повертаєшся в той дім Ти знову повертаєшся в той дім, де, мов гіркі сувої самовидця, лежать роки. А вже прийдешні лиця біліють, ніби маски […]...
32. ВЕЛИКА-ГЛУША Серед лісів – збіговисько хаток… Від хащавин, що встали, безбережні, Вони втекли у вишні та черешні, З ляку в тісний […]...
33. ВЗАЄМОДІЯ Як можна самотньому почуватись у світі, Коли довкруг тебе дерева і цвіти і діти, Коли все росте і цвіте й […]...
34. “Молодий я, молодий…” Молодий я, молодий, Повний сили та одваги, Гей, життя, виходь на бій, – Пожартуєм для розваги! Гей, життя, ставай, тремти! […]...
35. ДО ДАНИЛА МЛАКИ І ті зорі так сіяють, Як давно сіяли, І ті гори голубіють, Як колись бувало; І ті люди не змінялись […]...
36. КЕНГІРСЬКЕ ПОВСТАННЯ Не з тундри займисто шугає вогонь, Не прапор кривавий лопоче в Кенгіру, – Волає з розпуки на всю оболонь: “За […]...
37. “Червінні дні грибного духу…” Червінні дні грибного духу поволі скресли, без знаку, торкнувшись легко тільки слуху летючим шерхотом в листку. З глибоких нуртовинь небесних […]...
38. “О рідне слово, хто без тебе я?..” О рідне слово, хто без тебе я? Німий жебрак, старцюючий бродяга, Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, Прах, купа жалюгідного рам’я. Моя […]...
39. “Злива була у Ворохті давнього дня…” Злива була у Ворохті давнього дня. Пізні дощі гори товкли і місили. Сивий гуцул просив над трупом коня: “Боже, дай […]...
40. “Багато бардів скрашують буття…” Багато бардів скрашують буття! Та мало з них велично поривали Мою уяву, – із похвал навали Виходжу завжди я в […]...