Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ГАБРИШИНИ

Бездушні, ниці, на шаги падкі,
Вони рояться, русини меткі,
На щит піднявши поклик Тиссерана.
Нащадки вбивців слова Маркіяна,
Вони беруть в облогу Ватикан…
Хай дужий грім поб’є вас між осан,
Патинколизи проминальних курій!
Проходить Йосиф, як звитяга бурі,
Іде блаженніший, святий борець.
Тремтіть, габришини! Це ваш кінець,
Бо не Москва, не Рим, а рідний Київ –
Основ духовности правдивий вияв.

Ватикан, 24 серпня 1966 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ГАБРИШИНИ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)