Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







Театр

Святославу Максимчуку

Вони ще слухають… Акторе, говори!
Вони ще слухають – Ти щось хотів сказати.
Твоє лице для них – це тільки грим.
І сніг отой для них всього лиш вата.

Тож говори… Годинники – тік-так –
монолог часу впевнено повторюють.
Хвилина – і закінчиться спектакль.
Тоді уже всьому кінець, акторе.

Тоді, зборовши біль і переляк,
окинеш поглядом сумним порожню залу
й себе втішатимеш, що це лише антракт
і що хвилин ще вдосталь до фіналу.

Що глядачі повернуться ось-ось,
скуривши у фойє по сигареті,
і ти покажеш все, що не вдалось
тобі ні в першій дії, ні у третій.

Ти їх примусиш плакати… Отак!
Пожнеш овації гучні, сильніші грому…
Але давно закінчився спектакль,
і глядачі давко пішли… додому.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)


Театр - ЧУБАЙ ГРИГОРІЙ