“Дюнами шлях мій – без краю…”
Дюнами шлях мій – без краю.
Дихає далеч вогнем.
Довго і спрагло згораю
Над переможеним днем.
Неба скорботна Сагара
Зорі запалює знов, –
Сонця погашена кара
Душу не звільнить з оков.
О, прохолодний розмаю,
Де твоя звага стара?!
Жданого Нілу немає,
Довго не буде Дніпра.
Тільки бурхає дорога,
Дихає далеч вогнем.
І не згасає знемога
Над переможеним днем.
1950
(2 votes, average: 3,00 out of 5)Related posts:
- “Україно, мій рідний краю…” Україно, мій рідний краю, Вічна туго, предвічна кров! Чи дійду до твого розмаю? Чи побачу Славуту знов? Чи вернуся з […]...
- ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО ПРЕМЄР-МІНІСТРА КАНАДИ БРАЯНА МАЛРУНІ ТА ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА РОМАНА ГНАТИШИНА ВІД ТРУДЯЩИХ КОЛГОСПУ “ШЛЯХ ІЛЛІЧА” (закреслено) “ШЛЯХ ІЛЬКОВИЧА” Ми тут не можем ні пити, ні їсти, Ані читати газети й книжки, Доки квебецькі сепаратисти Тіло твоє деруть на […]...
- “Зупинюсь у вечоровій тиші…” Зупинюсь у вечоровій тиші, Вслухаюсь, як дихає земля. З кожним днем для мене все рідніші Ці гаї, і ріки, і […]...
- “Далеко від рідного краю…” Далеко від рідного краю, На лоні розлогих степів Злітає у далеч безкраю Журбою окрилений спів. Як пташка за літом у […]...
- ДУЕТ МАЗЕПИ Й МОТРІ (Мазепа одночасно з Мотрею) Коли тебе, малу перлину, Я до хреста в руках тримав, – Церковний спів лунав і линув […]...
- “Без краю топкі болота..” Без краю топкі болота, Без краю пагубні озерця. Перед очима встала та, Що рицар звав би: дама серця. Не у […]...
- За цими дюнами за цими дюнами над дзеркалом солончаків парки долю з клоччя на дереві ще тільки б виткали це рядно і будь […]...
- ГАЙДАМАКИ (“Все йде, все минає – і краю немає…”) Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не […]...
- КИЇВ На срібнім березі Дніпра Слов’янства золота столице, Світанку мови і добра, Вікно у світ стооке і столице, Всі сто століть […]...
- “Верстаю шлях – по вимерлій пустелі…” Верстаю шлях – по вимерлій пустелі, де мертвому мені нема життя, за обріями спогаду – оселі ті, до котрих немає […]...
- “Мікра Русь – Волинь і Галич…” Мікра Русь – Волинь і Галич, Макра Русь – Олтава й Київ. Золотіє поля далеч, Глиб синіє з водориїв. Гордо […]...
- “Тиха осіння пора…” Тиха осіння пора, Лагідна, сонячна днина. Чайка над плесом Дніпра, В небі печаль журавлина. В мирній задумі гора, Далі імлою […]...
- ШЛЯХ ДО СЕБЕ Немає шляху отакого крутого Ні в темному морі, ні в хмарному небі, Як та безконечна терниста дорога, По котрій я […]...
- ЩЕ ДОВГО БУДЕ ТАК Ще довго буде так. Злодії та бандити Дніпро ділитимуть, допоки із води Не вийде той, що йде піймати, засудити, Спалити […]...
- “Дорого, доріженько з отчого краю…” Дорого, доріженько з отчого краю, завіяна снігом, що й сліду немає… Торохнеш бідою, зведешся стовпом, зітхнеш під п’ятою скрипучим мостом. […]...
- СОЛОВ’ЇНА ПОРА Кілька тижнів – і все. І треба Перелити життя у пісню, Бо, як вистрілить колос в небо, – Буде пізно. […]...
- НЬЮ-ЙОРК Метай до неба стріли хмаросягів, Нових віків короно осяйна! Бродвейських мерехтів височина Керує владно боротьбою змагів. Бетон і скло не […]...
- 09. ШЛЯХ ДОДОМУ Поспішав Івась додому. Через вулицю знайому Перейшов на ріг. Сів спочити на колоді: Іти далі було годі: Тисла втома ніг. […]...
- МІЙ ШЛЯХ На шлях я вийшла ранньою весною І тихий спів несмілий заспівала, А хто стрічався на шляху зо мною, Того я […]...
- ШЛЯХ СУМЛІННЯ Моя душа – це світ з материками, Де серед гір снується сто доріг. Любив блукати я по них роками І […]...
- ШЛЯХ Лечу, немов дерева обіч шляху з автобуса, на ста чортах-вітрах, ковтаю смагу, потамую спрагу, з крила згублю на землю лету-страх… […]...
- КАЗКА Ця казка дивна і стара, як пошуки святого руна: Христос приходив до Дніпра, щоби повергнути Перуна. Перун сказав: “Не розіпни…” […]...
- “Нам лосі перебігли шлях…” Нам лосі перебігли шлях (Лось, лосиха й лосеня). Водій Автобуса на хвильку припинив 1 нам усім сказав: “Дивіться!” Дивились, хто […]...
- Любов – це безкiнечний шлях пiзнання! Любов – це безкiнечний шлях пiзнання! Любов’ю дихають, а не грiшать. Що глибша i чутливiша душа, То довше i яскравiше […]...
- “Шлях-дорога в небокрай веде…” Шлях-дорога в небокрай веде. Обіч розступається стерня. То не я – моя уява йде, Наче босоноге старченя. Люди добрі, орачі-дядьки! […]...
- “Де шлях у жовті врізується стіни..” Де шлях у жовті врізується стіни І урвище над закрутом стремить, Наш погляд неуважливий на мить Затримує жорсткий прошарок ріни. […]...
- В ОЗЕРНОМ КРАЮ В те времена, в стране зубных врачей, чьи дочери выписывают вещи из Лондона, чьи стиснутые клещи вздымают вверх на знамени […]...
- “Стають повільніші бажання й рухи…” Б. Антоненку-Давидовичеві Стають повільніші бажання й рухи. Не має твердости рішучий крок. Через останній серця жолобок Тече медами насолода скрухи. […]...
- ЧУЖА ВЕСНА Плямистий віл із миршавим конем У парі тягнуть, мов кайдани, плуга. За ним хлопчина монотонно слуха Піщаний скрип над гострим […]...
- ПРОЩАЙ, МІЙ КРАЮ! Прощай, мій краю! В хорих грудях Проснулася болюча нута, І я зриваю з волі пута І йду у світ – […]...
- В ЛЕСНОМ КРАЮ Грозою до блеска промыты чащи, А снизу, из-под зеленых ресниц, Лужи наивно глаза таращат На пролетающих в небе птиц. Гром, […]...
- “Ні кінця їй не видно, ні краю…” Ні кінця їй не видно, ні краю – Все війна, і війна, і війна. Я доріг, думав, тисячу маю, А, […]...
- “Вітер із рідного краю…” Вітер із рідного краю Ніжно в обличчя війне. Батька старого згадаю: Як він чекає мене! Нікого більше чекати, Доля судилась […]...
- “Вони пройшли лункою ряснотою…” Дружині Вірі Вони пройшли лункою ряснотою В моїм, як вирва, несвятім житті, Та не скрасили сліду за собою – Минальний […]...
- “Я знаю, розправить крила…” Я знаю, розправить крила Небес голуба фіяла, І буде дзвеніти сила, Як юність моя буяла. І буде п’яніти в щасті […]...
- О, весна без конца и без краю О, весна без конца и без краю – Без конца и без краю мечта! Узнаю тебя, жизнь! Принимаю! И приветствую […]...
- УКРАЇНСЬКЕ По-українськи дерево росте, Виспівують пташки по-українськи І дихає по-українськи степ, І захисні ліси горять, як військо. Цвітуть вкраїнські сонцем небеса […]...
- МИТЬ Втечу в країну землетрусів, Породичаюся з вогнем, Залишивши несправжніх друзів, Рядки несправджених поем. В непризвичаєні потреби, В незаспокоєні краї Втечу […]...
- “Однажды, покачнувшись на краю…” Однажды, покачнувшись на краю всего, что есть, я ощутила в теле присутствие непоправимой тени, куда-то прочь теснившей жизнь мою. Никто […]...
- “Рідного краю запахи й звуки…” Рідного краю запахи й звуки В серці лишають роз’ятрений слід… Коси безжально упали на луки – Блиснув ромашкам світ. А […]...