Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Білі змії повзуть по схилах…”

Білі змії повзуть по схилах,
Білі змії прудких завій.
І не бачу я друзів милих,
І не знаю, де жереб мій.

Десь похований під снігами,
Вдень конаю, живу вночі:
Наслухаю, як виють гами,
Як полярні пливуть плачі,

Як вихрсті гудуть завої,
Обійнявши тугий розгін.
Давлять душу вітрів двобої,
Навівають смертельний тлін.

Це юконський могутній холод
Злу заглуду мені кує.
Це обмов яничарський голод
Прагне вбити буття моє.

Тільки ти, українське слово,
Як північне сяйво з вишин,
Світиш, граєш, дзвениш святково
І даруєш безсмертний крин.

1962. Після зборів, де групка звироднілих русинів мітингувала проти української мови.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

“Білі змії повзуть по схилах…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)
«