Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Бездонні лона повноводних рік…”

Бездонні лона повноводних рік
Німовно випалить ярлива спека.
І ти, людино, від пустель далека,
Близькою станеш порохам навік.

Серед привіль плекаючи квітник,
Хіба ти знала, що біди пащека
Розверзне зів – і пожадана Мекка,
Немов привиддя, зникне сподалік?

Безжальні дні безбожної кончини!
Стокорот принадні, з неба височини,
Грядіть столунно на гріховний світ.

І я потахло в молитовній тузі,
Із серця вирвавши буття магніт,
Прийму ваш присуд на смертельнім прузі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)

“Бездонні лона повноводних рік…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)