ЗАРУБКИ НА ПАМ’ЯТЬ

Related posts:

1. ПАМЯТЬ Люди теряют память, Как зонтики в метро. Что важно вчера – Забыто давно. На карнавале смерти Первая маска – ложь: […]...
2. ПАМЯТЬ Только змеи сбрасывают кожи, Чтоб душа старела и росла. Мы, увы, со змеями не схожи, Мы меняем души, не тела. […]...
3. НА ПАМЯТЬ В края далекие, под небеса чужие Хотите вы с собой на память перенесть О ближних, о стране родной живую весть, […]...
4. ВЕЧНАЯ ПАМЯТЬ Над смертью вечно торжествует, В ком память вечная живет. Любовь зовет, любовь предчует; Кто не забыл,- не отдает. Скиталец, в […]...
5. ОЛЕКСАНДРУ МОРОЗУ Буває, душу роздирають тигри. Бува, серед кривавиць і заграв Відчуєш раптом: ті, із ким ти виграв, Противніші від тих, кому […]...
6. НЕ ДЛЯ ДІТЕЙ – Краще померти стоячи, Ніж на колінах жити! – Сказав учитель історії Дітям. Слухайте, діти, вчителя, Слухайте маму й тата, […]...
7. Про мову точаться розмови Про мову точаться розмови. То трохи вщухнуть, то iзнов. Щоб не любити рiдне слово – Такого свiт iще не знав. […]...
8. “Таке життя – як в риб сьогодні в річці…” Таке життя – як в риб сьогодні в річці – Лиш вижити б в затруєній воді, А тут ще в […]...
9. “Приxодили. Стрічали шану й страх…” Приxодили. Стрічали шану й страх, Здолавши багна, пущі і вертепи. Приносили в приплющених очах Своє блакитно-зеленаве небо. Ми не зазнали […]...
10. ВЗАЄМОДІЯ Як можна самотньому почуватись у світі, Коли довкруг тебе дерева і цвіти і діти, Коли все росте і цвіте й […]...
11. “До мене в сні злітались слів рої…” До мене в сні злітались слів рої, Рядки сплітали у дзвінкі катрени. Скажіть, святі мучителі мої, Чому ви вранці не […]...
12. 10 Ілліч у Горках відшукав грибка, І на обличчі вже веселка грає. Розпитував по тому в лісника, Що в лісі родить, […]...
13. “Без жайворонка степу не був…” Без жайворонка степу не бува. Коли ж і є, який то степ уже? Отак, як ліс, – то тільки дерева, […]...
14. ЧЕКАННЯ Десь він згубивсь у степах, у вселенській завії. Так от… пішов. І по ньому – лиш вітер і сніг. …Жінка […]...
15. “Скільки днів уже, скільки ночей…” Скільки днів уже, скільки ночей Доводиться нам не спати. Під нами, як Ноїв ковчег, Дриготять і гудуть Карпати. ***...
16. ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас […]...
17. ТУГА Оглянуся в години гожі: Дерева є, і трави є. І гори на Карпати схожі – Усе таке, та не моє. […]...
18. ВИГАДКА Аж не віриться… Людоньки! Царство природи! Запахущі гаї, і луги, й солов’ї, І нелякані трави, й неторкані води… І сліди […]...
19. ДІД ДАНИЛО – Скільки вам років, діду? – Хто його знає, сину. Діти повиростали, Внуки вже мають внуків. Старші за мене тільки […]...
20. “Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер…” Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер: В їх горі щира кротість і саможертви зміст. Чи нам же розгадати природи […]...
21. ВИСОТНА ХВОРОБА Так бува: над чужими сльозами і над радощами чужими враз поверхня земна вислизає у людини з-під ніг, мов крижина. І […]...
22. ОТ КОЛИСЬ БУЛИ ДІВЧАТА! Дорікає дід онуці: – Дивні нині діти. Вже дівчата розучились навіть червоніти. А колись були, голубко, дуже соромливі. Скажеш слово: […]...
23. “Посадену у запашну ріллю…” Посаджену у запашну ріллю вишневу гілку поливали діти. А я наїно нітився з жалю й не знав: чи плакати, а […]...
24. Немає гіршої образи Немає гіршої образи, Немає більшої біди, Коли любов руйнує зрада. Кричать? Кому? Тікать? Куди? І тільки виплакавши очі, Якщо душа […]...
25. ДЕМОБІЛІЗОВАНОМУ Ти їдеш додому туди, до Дніпра. Позаду Європа, шалена пора. Ти згадку про неї довіку носи, Повище підкручуй гвардійські вуси! […]...
26. У ДИТЯЧОМУ БУДИНКУ Од болю і сорому світ паленів, Життя вивергало приховану драму. Покинуті діти живих матерів Співали про сонце, і небо, і […]...
27. 12. СТРАТОСФЕРА Є світ над нами високо такий: без бур, без туч, без хуг, без гроз, без граду, що в літній день […]...
28. КАКТУСИ Кактуси, древні скульптури, діти природи чудні! Ваша уперта натура мовить багато мені. Ваші зелені штандарти цілять у серце моє. Владних […]...
29. “Учора вранці вмерли принародно…” Учора вранці вмерли принародно Міраж-промова і брехливий вірш. Ні, ні, не ті, що брешуть благородно, Скажімо: випив чарочку, не більш… […]...
30. НА ОБОЛОНІ На Оболоні паслись коні, Цвіли луги на Оболоні. А де ті коні? Хто їх знає! Народ живе і не питає. […]...
31. ОСІНЬ. КОПАННЯ КАРТОПЛІ Копали картоплю. І відра хмеліли од дзвону. Варили із кропом борщі, золоті і червоні. Палили городи. І вчора, і завтра, […]...
32. ОБЛУДА Якщо це було, то були твої руки, очі були, груди були, були, було… Була буколіка, буйволиці й буйволи, і червоне […]...
33. “Колись ви, мабуть, були красивою…” Колись ви, мабуть, були красивою… Вибачте, жінко, скільки вам років? У вас були очі, як небо, сині І легкі, як […]...
34. “За все доводиться платити…” За все доводиться платити, Ніщо безслідно не мине. Життя у кожного одне, І гідно слід його прожити. Без помилок не […]...
35. МАРЕННЯ Не раз, повернувшись з роботи й, мов камінь, Упавши скраєчку тривожного сну, Я довго ще слухаю стомлений гамір, Що кане […]...
36. НАДЯ З ЛІОНА Як дізналась – зметнулися з пам’яті крила, Та – на потяг, що простір умент прониже, Як дізналася, то й прилетіла […]...
37. “Із ким такого не було…” Із ким такого не було, У кого не траплялось? Кому стебло чи джерело Ріднею не здавалось? Є час такий і […]...
38. “Не помираю від хули…” Не помираю від хули І не полюю на хвалу я… Та як хвилююсь я, коли Мене нічого не хвилюю! Байдужість. […]...
39. ТЕЛЕГРАМА ВІД МАМИ На іменини, пам’ятного дня, коли вляглась нарешті метушня, – прилинула до мене телеграма, а в ній одне-одненьке слово: мама. Сиділа […]...
40. “Немовби й світу вже нема…” Немовби й світу вже нема – Ані Москви, ані Парижа. Є тільки хуртовина хижа Та ця серед снігів тюрма. Можливо, […]...