ВИСОТНА ХВОРОБА

Related posts:

1. ІДУ НАВШПИНЬКИ ДО ЛЮБОВІ Іду навшпиньки до любові В таємній тиші вечоровій. Все буде приязно і гречно. На відстані душі – безпечно. Цілунків не […]...
2. ЗОРЯНА ХВОРОБА Не та, що в кав’ярнях У підігрітих розмовах, Чи перед ошелешеним слухачем… Це, коли зорі не дають спати І кличуть […]...
3. ПИТАННЯ Чому стремиш творити й добувати? Нужденне є людини здобування; Нужденні – похвала і самохвальство, Бо, що з похвал? Чин хвалить, […]...
4. КАЖУТЬ, ЩО ГРІХ Кажуть, що гріх з нудьги словами гратись, Бо на початку було СЛОВО, не нудьга! А може, може було навпаки! Можливо […]...
5. КИЇВ Незборний, на горах суворих Твердинею віри стоїть, Під стягом Софії на порох Розбивши навали століть. Мов райдуга – даль неозора: […]...
6. ЗОНА Душа болить пекельним болем За лісом, річкою і полем. Тут все жило, цвіло, буяло – І враз пустельно диким стало. […]...
7. КАМІНЬ Все вгору тай вгору росте каміння, хмародерами, вежами, димарями штурмує небо, глузує з життя, що залишилося внизу. Стрункі сосни, широколисті […]...
8. “Не треба думати мізерно…” Не треба думати мізерно. Безсмертя є ще де-не-де. Хтось перевіряний, як зерно, у грунт поезії впаде. Митцю не треба нагород, […]...
9. ОЛЕКСАНДРУ МОРОЗУ Буває, душу роздирають тигри. Бува, серед кривавиць і заграв Відчуєш раптом: ті, із ким ти виграв, Противніші від тих, кому […]...
10. КЕЛЬНСЬКИЙ СОБОР Єлисаветі Котмаєр Квітучий камінь прагне висоти, Як білий лотос – давнього Єгипту. О ні, не мощі, не склепіння крипту – […]...
11. ЧАЙКА З жалем, з болем Понад полем Крик розноситься чаїний, Наче в давні Дні безславні Плач рабині На чужині. То неначе […]...
12. ОСКОЛКИ То перший cніг чи срiберне перо? То небосхил а чи межа сувора? Що день, що два – то важчає цебро […]...
13. Портрет Лицо изрезано чужими Словами злыми. Рука печальный держит лоб. О, как велик Ваш небоскреб Разбитых судеб. Ваш порог Не переступит […]...
14. “Сонячна дівчина, вимальована промінням…” Сонячна дівчина, вимальована промінням – Радісні вигини, випуклість солодко стигла, Трави лоскочуть їй ноги, квіти цілують коліна, Вітер їй обіймає […]...
15. “Розгрібаю дні, як багровиння…” Розгрібаю дні, як багровиння, Плину вже назад не перейти. Тільки проступає далеч синя З міражами мрій на пруг мети. Та […]...
16. A SPIRITUAL (релігійна пісня) Голос: людина є з піску, о, з піску і з води, Він сотворив її, бо йому було сумно серед зелених […]...
17. МІЖ ЩАСТЯМ І БОЛЕМ Між небом і полем Тугі парасолі дерев, Які не злетять І не ляжуть додолу. Між щастям і болем Той сум, […]...
18. “Ми – покоління, кручене брехнею…” Ми – покоління, кручене брехнею, Ми – пагони витоптуваних душ. Духовний гніт, що формував пігмеїв, – І дерево деформував у […]...
19. ЛИСТОПАД Мідь тоншає, шерхльована вітрами, широкий звук летить над головами, що ледве й чуть, як цвяхи золоті пришпилюють розковзані путі – […]...
20. ПРИПАДАЮЧИ ДО КРАПЛІ Обтяжений життям, земною глибиною, я стежу: ген летить угору голос мій… І лійкуватий день сотає наді мною мерхляве порохно і […]...
21. ПОЧАТОК СВІТУ Як промінь світла – прототип ножа – Кромішню темряву розкраяв, Тоді в безмежжі появилася межа, Посеред ночі день ясний замаяв, […]...
22. НАСОЛОДА Ходять двоє зоопарком. Обоє “під газом”. Біля кожної тварини спиняються разом. Перший каже: – Зажили б ми з тобою, як […]...
23. Балада про втечу Людина втікала від синього неба, Втікала від радості і від зла. Людина втікала сама від себе – Але нікуди втекти […]...
24. ЛИЦЕ БЕЗ ГРИМУ Ось воно – лице без гриму… Розтають слова-льодини. І струмує щось незриме від людини до людини. Нерозгадане проміння пробивається крізь […]...
25. “Без жайворонка степу не був…” Без жайворонка степу не бува. Коли ж і є, який то степ уже? Отак, як ліс, – то тільки дерева, […]...
26. ТАЄМНИЦЯ МОЗКУ Кличе хлопець: – Чуєш, татку! – Чого тобі, синку? – Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку. На картинці […]...
27. СТАРА ХАТА На тин плечима сперлась хата. Стара, покинута, горбата, Уже оглухла і осліпла, А все ще тягнеться до світла. Вже не […]...
28. “Річка в долині…” Річка в долині – Наче рибина. А над рікою В травах – людина! Хто вона, звідки, Як її звати? – […]...
29. 6. ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГА ДО ПОЕМИ (БРАТУ ТАРАСОВІ НА ТОЙ СВІТ) У пахарській хаті Україна мати Обох нас родила; У чистому полі На одному лоні Обох нас пестила; Однакові пісні Обом […]...
30. В ОГОРОДІ ХМЕЛИНОНЬКА В огороді хмелинонька Грядки устилає; Промеж людьми дівчинонька О, горько ридає. Що ж хмелина зелененька, Що не в’ється вгору? Що […]...
31. ВОГНЕННИЙ КУЩ Вогненний кущ горів не тільки на Хориві, Із кожного куща лине Господня мова, Якщо людина в найсвятішому пориві її послухати […]...
32. “Ніч. Б’ють повагом години…” Ніч. Б’ють повагом години, До молитви склав я руки. Сім… і вісім… дев’ять лине – Лине, линуть в тишу звуки. […]...
33. РАДІСТЬ Світле небо завіяло очі мені сонячним сяєвом; птичі гомони міста, чому ви за мною вганяєте? Я ж по вулицях крочу, […]...
34. “Ой там у полі…- на обніжку…” Ой там у полі…- на обніжку тліє блакитний жар… Нащо так рано, метелику-сніжку, нащо так рано з-за хмар? Ой та […]...
35. “Може, ти зі мною надто строга…” Може, ти зі мною надто строга, Та й чого б ти ніжною була? Але ти в життя моє убоге Зіркою […]...
36. ОДНА ПІСНЯ В кінці греблі Шумлять верби… Бува, почуєш пісню і спахнеш Пекучим болем пізньої любові – І от – далечина Твоїх […]...
37. “ТАКИМ – БУВА – НАРОДЖУЄТЬСЯ ВІРШ…” Таким – бува – народжується вірш, Де кожне слово знак, а не лише ознака. Поглянеш ранком і очам не віриш: […]...
38. “Похадження людини…” Походження людини – від птахів. І справа тут не в снах, в яких літаю… В людини також осінь і весна […]...
39. ДОЛЯ Доле моя, тернями вкрита, Серед зрад несамовита, Дай мені вогню! Дай пожити ще в любові, Дай правдиво в гіднім слові […]...
40. Немає гіршої образи Немає гіршої образи, Немає більшої біди, Коли любов руйнує зрада. Кричать? Кому? Тікать? Куди? І тільки виплакавши очі, Якщо душа […]...