Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ВІТРОВІ

Вітре буйний, непощадний!
Маєш силу ти велику:
Через степ, діброви й море
Дмеш і крутишся одвіку.

Як солому, серед лісу
Дуба з коренем положиш;
Я ж один стою нерушний, –
Ти зломить мене не зможеш.

Ревучи, великі бурі
Понад мною пролетіли,
Та зігнути не зігнули, –
Тільки серце надломили.

Студень дує округ його,
Бо йому минуло літо;
Чи воно розкошовало:
Цвіт і корінь – все побито!

Що ж, воно й перегоріло
І, як злото, чисте стало;
Так зате його навіки
Вкрило чорне запинало.

1881

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ВІТРОВІ - ЩОГОЛІВ ЯКІВ