Автор: ШЕВЧЕНКО МИХАЙЛО

Пам’яті Володимира Затуливітра Багато в мене фотографій давніх, Де подруги мої в далекі дні Не мали ще по жодному виданню, […]

Володимирові Черепкову Літо кінчається так, ніби крапля стікає з меча. Тонко ридає та б’ється в агонії воїн. Що ж він […]

Що за музика – тиха й жалібна, Що співається спрагло й жадібно, Що співається, як спивається, Що кінчається, як вбивається. […]

І прийшла вона, і сказала, Охопивши могильний мох: – Я всі сльози твоїх злизала Із потрісканих щік епох. І в […]

Душа, як жінка – наревлась і спить, Здригаючись вві сні високогрудо. Прекрасна мить: і серце не щемить, І не питають, […]

Так тривожно запівніч, не спавши, Попід зорі тополі шумлять. Поїзди пронеслись, накричавшись, Солов’ї наридались та й сплять. Все взялось переводити […]

Ми добре з ним сьогодні живемо. І я йому, і він мені – нічого. Зпіднизу – він. Я – зверху. […]

Не полюбивши землю цю і хату, Не дайбо на землі цій доживати! Це – тратить час останній без пуття І […]

Як стужився, як надумавсь, як приїхав – Бо ж єдине, бо кохане, бо своє – То від ніжності вмирала солов’їха […]

Допоки ми у білім світі можемо В любові сизим огнивом цвісти… О, Боже мій! О, Боже мій! О, Боже мій! […]

І знову брата брат Веде в цегляну нішу. І плаче брату брат, І гірко в очі дише. І каже брату […]

Суша й суша брала все на витрим – Завмирало в дзеркалі зіниць. Ковила як бігла, гнана вітром, Так і впала […]

Ми тебе поставили на виднім – Це не там, де ти була колись! – Нагаласувались по обіді, А по чарці […]

Що за туга? Що за дика туга, Що за нею суне туга друга, А ще слідьма, ніби із-під смерті, Суне […]

Прогнулась вишнева різка, Мов сіла душа чужа. І сонце упало різко, Зіскочивши із ножа, Й так червоно розлилося, Скривавивши небокрай… […]