Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ПРОВІДИНИ

Як стужився, як надумавсь,
як приїхав –
Бо ж єдине,
бо кохане,
бо своє –
То від ніжності вмирала солов’їха
У любові з ненаситним солов’єм.

А лугами
заливними
вийшов тихо –
Луг цвітінням огорнув од самих п’ят.
Умирала від цвітіння солов’їха,
Обіймаючи ротатих солов’ят.

А коли уже й лугами одходили,
І забула солов’їха солов’я, –
Мовби крильми тихо вкрились дві могили,
А між ними я укопаний стояв.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)


ПРОВІДИНИ - ШЕВЧЕНКО МИХАЙЛО